Моя рідна сестра має 6 дітей. Вона належить до молитовної спільноти. Недавно в неї появилася якась дивна хвороба: раптово почали опухати і свербіти руки. З цим вона звернулася до лікаря, який їй сказав, що це алергія, яка дуже довго лікується і що їй не можна намочувати руки у воді. Сестра не могла собі уявити, як при 6-ти дітях і господарці виконати таку вказівку лікаря. Ввечері, коли вона повернулася від лікаря, вся родина почала молитися у “Святій Годині” вервицю за оздоровлення від цієї алергії. Цілу ніч вона не могла спати, руки дуже напухли і свербіли, почали утворюватися пухирці, які тріскали із них витікала водичка. На другий день я зі своєю приятелькою її відвідала. Ми налякалися, коли побачили її руки.
Повернувшись від неї додому, ми розповіли цю проблему в нашій молитовній групі і всі разом помолилися за неї в такий спосіб: 15 хвилин просили – “Небесний Отче, в Ім’я Ісуса Христа, нашого Господа і Бога, Тебе просимо за Надію”, а потім 15 хвилин з вірою дякували, що Отець Небесний вислухав нас, бо ми поклалися на Слово Боже: “Чого б ви тільки попросили в Небесного Отця, Він дасть вам у Моє Ім’я...” (порів. Ів. 16,23-24) і співали: “Цілим серцем Тебе Господи славимо”. Тому, що сестри живе далеко від мене, ми побачилися аж через місяць. Вона приїхала до мене. Я зразу її запитала:
– Як твої руки?
– Добре, все зійшло. Розмова продовжувшася:
– Коли тобі це загоїлося?
– Зразу на другий день після того, як я тобі сказала.
Ми переконалися, що це був точно цей день, коли ми за неї молилися до Небесного Отця. Яка це була для нас радість! Ми прославляли Бога за Його милосердя і виявлену силу. Слава і подяка Ісусові, що так вірний Своєму слову.
