Ось свідоцтво духовного воскресіння Володимира Антонова. Він пише: «Мені 34 роки. 11 років назад я своїм розумом визнав існування Бога, але йшов по вже давно вибраному шляху злочинності проти Бога і людей.
І ось, коли я знову опинився на тюремних нарах, я задумався : для чого я живу? Враз я побачив ясно своє прожите життя. І що було в ньому? О Боже! Мені вперше в житті стало страшно. Моє життя було засіяне сльозами, кров’ю і жертвами моїх злочинних дій. Люди мене проклинали, проклинали і мою маму ,яка мене народила. Моє життя це тюрми, лагері, розбита сім’я і життя, страшна смерть дочки, син сирота при живих батьках, старенька мати. Вперше в житті я заливався сльозами. Я , який ніколи нікого не жалів і не милосердився , просив прощення і милосердя у Бога.
І ось, коли я знову опинився на тюремних нарах, я задумався : для чого я живу? Враз я побачив ясно своє прожите життя. І що було в ньому? О Боже! Мені вперше в житті стало страшно. Моє життя було засіяне сльозами, кров’ю і жертвами моїх злочинних дій. Люди мене проклинали, проклинали і мою маму ,яка мене народила. Моє життя це тюрми, лагері, розбита сім’я і життя, страшна смерть дочки, син сирота при живих батьках, старенька мати. Вперше в житті я заливався сльозами. Я , який ніколи нікого не жалів і не милосердився , просив прощення і милосердя у Бога.
Ніч. Страшна, жахлива ніч з однієї сторони, а з другої сторони найбільш благословенна ніч боротьби у житті. Боротьби зі самим собою. На світанку нового дня я був уже іншою людиною. Людиною прощеною самим Богом.
Мене, якого увесь світ повинен ненавидіти, якому не може бути прощення, полюбив Бог. Бог довго терпів, чекав мого навернення і не забарився простити.
Потім була боротьба з гріхом, із злими звичками. Я своїми силами намагався залишити курити, колотися та сваритися. Але як тільки я проганяв одну змію, я бачив , яке кодло в мені ще внутрі залишається.
Я взивав до Бога. І чудо настало. Господь не поступово, але зразу від усього мене визволив. Він витягнув мене повністю із ями гріха. Я вже не курю, не колюся, не матюкаюся, не роблю того, що робив раніше. Я ненавиджу це, що раніше любив і до чого прагнув. А коли до нашої зони приїхали віруючі християни на служіння то прозвучав заклик до покаяння. Я вийшов наперед і став публічно, на очах у зеків, на коліна перед Богом! Я каявся перед великим Богом і моїм Спасителем. Слава Йому! »
Немає коментарів:
Дописати коментар