Коли я була малою, то дивилася
фантастичні фільми та фільми жахів. Це було мені звичайно на шкоду, але я
цього ще не розуміла. І через це прийшов страх – я боялася сама
залишатися ввечері вдома. Коли були батьки – то все було добре і
спокійно на серці, але якщо вони десь поїхали і мене залишили одну, то я
не знаходила собі місця… Трапилося навіть таке, що одного разу, коли
мене знову батьки залишили вдома одну, я пішла до кухні, взяла два
кухонні ножі і заховала їх під ліжко. Мене весь час мучив страх, що
хтось нападе на нашу квартиру, що прийдуть злодії і щось нам заподіють…
І раптом одного дня (я вже тоді почала
ходити на молитовну спільноту при нашій церкві, спізнавала велику Божу
любов), я вирішила: «Досить, потрібно щось з тим страхом робити, так
більше не може продовжуватись…» В моїй кімнаті я клякнула, взяла в руки
Святе Письмо, помолилася щиро до Святого Духа і попросила Ісуса, щоб
забрав від мене той страх і невіру. Я усе віддала Ісусові і з вірою
відкрила Боже слово: «Коли ж страх мене огорне, на Тебе уповаю! На Бога,
слово котрого славлю, на Бога уповаю, не страхаюся: що може заподіяти мені людина?»
(Пс.56,4-5). З того часу я мала спокій і певність, що без волі Божої
ані волосина з голови не впаде. Дякую Ісусові, що звільнив мене від
страху і невіри.
Христина
