Де є наш дім, наша Батьківщина?

«В домі Отця Мого багато жител. Коли б не так, то Я сказав би вам; іду бо приготувати вам місце. І коли відійду і вам місце приготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я» (Ів. 14,2-3).

На сороковий день після Свого воскресіння Ісус вознісся на небо, де зарезервував нам місце. Треба усвідомити, що небо є нашим домом, нашою Батьківщиною. Можемо переживати, наприклад, цю реальність: бачити Христа на Оливній горі, де Він з’являється апостолам і Пресвятій Богородиці. Ісус каже до них:«Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28,18-19). Потім Він вознісся на небо і з’явилися ангели, які їм сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, Який від вас був взятий на небо, так само прийде, як Його ви бачили відходячого на небо» (Ді. 1,11).

Ісус зарезервував нам місце у небі. Це є наше місце. Найкраще було б, якби ми йшли на це місце одразу ж в годину смерті, щоб не мусіли мучитись десь в чистилищі за нашу байдужість, літеплість і слабку віру. В нас має горіти вогонь ревності, щоб після смерті ми були охоронені від іншого вогню. Щодня о 15:00 розбудімо досконалий жаль: «Ісусе, Ісусе, помилуй мене». Ми також повинні любити Ісуса, усвідомлювати, що Він зробив для нас, і жити так, щоб могти сказати, як ап. Павло: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на Його появу» (2 Тим.4, 7-8).