Перш,
ніж станеш перед Божим судом, треба зробити все для того, щоб не стояти
там з порожніми руками. Ми будемо суджені не тільки за те, що ми робили
зло. Ми повинні робити добро – вчинки, які мають вартість для вічності.
Ми будемо суджені за те, що повинні були зробити, але не зробили. Кожне
добре слово, кожне підбадьорення, кожен крок віри, кожне терпіння, яке
ми приймаємо і несемо, кожне висміювання і переслідування за Христа має
велику вартість. Отож, ми повинні жити з віри. Звичайно, ми не будемо
виправдані тільки через те добро, яке ми зробили. Ми оправдані Христовою
справедливістю. Так, наше спасіння є в Христі, це основа християнства,
але питання в тому, що на цій основі ми будемо будувати: дерево і
солому, або золото вчинків, виконаних у єдності з Христом.
1Кор. 3,13-15: «…кожного діло стане
явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні,
і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. І коли чиєсь діло, що його
він збудував, устоїться, той прийме нагороду; а коли чиєсь діло згорить,
то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь».
Тут говориться про чистилище. Той, хто побудував фундамент, буде
спасенний, але пройде вогнем. В чистилище підуть ті, які прийняли
Христа, але через свою байдужість, лінивство і слабку віру не можуть
увійти в небесну славу. Душі, які йдуть в чистилище, проходять певними
ступенями очищення. Тут переживають страждання, деякі, можливо, навіть
дуже сильні, подібні до страждань в пеклі. Але тут є велика різниця – ці
душі мають надію. Вони знають, що це страждання колись закінчиться.
Деякі душі перебувають в чистилищі одну годину, інші – день, деякі 50
років, деякі 1000, а деякі, можливо, аж до другого приходу Христа. Коли
Христос прийде вдруге, остання душа вийде з чистилища і воно буде
знищене.
Джерело: ВВП
