 |
| Рабство гріха |
Гріх – це добровільне і свідоме переступлення Божого закону. Він проявляється як бунт, непослух, безбожництво, нелюбов та невірність людини у відношенні до Бога.
Гріх - це найбільше зло на світі, яке руйнує одиниці, родини і цілі народи. Він робить людину вже тут на землі нещасливою! Епіцентр боротьби між добром і злом відбувається у серці людини (пор. Мк. 8,20-23).
Людина допускається гріха: 1). думками і бажаннями; 2). словами; 3). вчинками; 4). занедбанням доброго.
Найбільший гріх
Найбільший гріх є невіра з'єднана з пихою, ненавистю та бунтом проти Бога і Його встановленого морального порядку. Людина своєю впертою невірою відкидає усі ласки Святого Духа та провиняється проти правди. Небажання прийняти Ісуса, віддати Йому свої гріхи, прийняти дар спасіння і смиритися перед Богом є найбільшим гріхом. Це є гріхом проти Святого Духа. "Нерозкаяність - це єдиний злочин, який Бог не прощає" (св. Єронім). Нерозкаяність людини свідчить про її злу волю.
Які є наслідки важких гріхів?
Важкий гріх робить людину нещасливою. Вона подібна до чоловіка, який покинув Єрусалим (оселю живого Бога) і мандрував пустинею до Єрихону і там на нього напали розбійники. Слово Боже говорить, що через гріх ми покидаємо Бога, розриваємо союз з ним: "Твоя власна безбожність тебе покарає, і твої відступства докором тобі будуть. Знай же і зрозумій, яке це лихо, яка гірка це річ, що покинув ти Господа Бога твого" (Єр. 2,19).
Допустившись важкого гріха людина втрачає освячуючу ласку – її душа духовно помирає для неба. Св. Василій Великий говорить, що "смертний гріх - це смерть безсмертної душі". Також християнин втрачає всі заслуги за добрі діла і чесноти; втрачає надприродну красу душі, любов до Бога і ближнього; стає нечистим перед Богом; його розум затьмарюється, а воля слабне; ним керує диявол, штовхаючи його у нові гріхи і залежності; "Коли Бог залишає душу людини, у неї вселяється диявол" (св. Амброзій), тобто вона починає йому служити (пор. Рим. 6,16). Людина через смертний гріх заслуговує собі на вічне покарання у пеклі. Св. Іван Золотоустий виявляє стан душі грішника: "Людина, котра живе в тяжкому гріху, носить у собі пекло" . Ап. Павло перераховує важкі гріхи, які позбавляють грішників царства Божого: "Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п'яниці, ані злоріки, ані грабіжники - царства Божого не успадкують" (1 Кор. 6,9-10).
ЧИТАТИ ТАКОЖ:
Про боротьбу з гріхом: спокуси, злі схильності, нагода до гріха, покаяння як лік
За смертний гріх Господь карає і тимчасовими карами: внутрішнє невдоволення, хвороби, голод, посуха, втрата майна або людської поваги тощо. Тимчасовими карами Бог карає грішника, щоб допомогти йому прозріти, схаменутися і покаятися. Ці кари - це Божий бич, але вони мають в собі приховане велике Боже милосердя і любов до грішника.
Характеристика гріхів та їх різновиди
Гріх первородний - гріх перших людей Адама і Єви. Він називається гріхом успадкованим через народження. Первородний гріх не зруйнував людську природу, але її сильно зранив. У серці кожної людини діє схильність до зла. Ап. Павло називає її стара людина.
Гріх особистий - це гріх, який людина вчинила сама особисто. З цього випливає, що вона сама несе відповідальність за скоєний зло.
Гріх спричинений допущенням - гріх, на який людина дала дозвіл через легковажність, кокетування, не уникала грішної нагоди.
Гріх спричинений занедбанням - гріх причиною якого стало занедбання християнських, родинних чи суспільних обов'язків.
Гріх зовнішній - тобто гріх зроблений словом, ділом і занедбанням. Наслідки зовнішніх гріхів є набагато більші ніж внутрішні (бажання вкрасти і сама крадіжка, гнів і побиття людини, нечисті бажання і розпуста чи перелюб). Вони приносять багато згіршення, моральної та матеріальної шкоди.
Гріх внутрійшній - це гріхи зроблені думкою і бажаннями за згодою волі людини.
Гріх тілесний - це гріх вчинений за посередництвом нашого тіла: наркотики, алкоголь, крадіжки, вбивство, перелюб, куріння, переїдання.
Гріх душевний - це гріх, який людина допуститься через душевні сили душі: різновиди гордості (ненависть, марність, єхидність, удаваність, фарисейство, себежаль, вразливість).
Чужі гріхи - це гріх, які зробили інші люди, але ми стали їх причиною. "Катехизм" робить їх перелік:
1. Наказувати гріх;
2. Спонукати до гріха;
3. Дораджувати до гріха;
4. Дозволяти на гріх;
5. Сприяти гріхові;
6. Не карати за гріх;
7. Гріх обороняти;
8. Гріх хвалити;
9. На гріх мовчати.
Смертні гріхи або важкі гріхи. Вони спричиняють духовну смерть людини, тобто особа втрачає освячуючу ласку і їй загрожує вічне осудження. Смертний гріх має такі передумови: важлива річ, свідомо і добровільно.
Повсякденні гріхи або легкі гріхи. Вони не позбавляють людини освячуючої ласки, але її дію применшують. Через досконалий жаль і св. Причастя повсякденні гріхи очищаються Ісусовою Кровю в нашій душі.
Від апостольських часів у Церкві існувала дисципліна щодо каянників. За деякі важкі гріхи єпископами накладалася церковна кара: малу або велику екскомуніки. Церква накладала велику екскомуніку (відлучення від Церкви) за такі гріхи: зречення віри; перелюб; вбивство людини.
Існують гріхи, якими ми втрачаємо освячуючу ласку і віру (гріхи проти віри - єресі, відступництво), а є гріхи (важкі), якими ми втрачаємо лише освячуючу ласку.
Десять Божих заповідей - моральна норма для християн
Я Господь Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. Тому:
1. Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене;
2. Не взивай надаремно імені Господа Бога твого;
3. Пам’ятай день святий святкувати;
4. Шануй батька і матір твою, щоб було тобі добре і щоб довго прожив ти на землі;
5. Не вбивай;
6. Не чини перелюбу;
7. Не кради;
8. Не свідчи неправдиво на ближнього твого;
9. Не пожадай жінки ближнього твого;
10. Не пожадай ніякого добра, що є власністю ближнього твого.
Гріхи проти Святого Духа
1. Надмірна надія на Боже милосердя;
2. Безнадійність на Боже милосердя;
3. Спротив пізнанні правд християнської віри;
4. Завидування ближньому Божої ласки;
5. Закам’янілість на спасенні напімнення;
6. Нерозкаяність до самої смерті.
Гріхи проти Святого Духа є, переважно, наслідком дуже злого життя. Душа такої людини стає черствою та з'єднаною зі злом і демонами. Такі люди жили б і 1000 років, вони б не навернулися, бо вони люблять зло, а ненавидять правду і Бога. Хто грішить проти Святого Духа, той не може заслужити у Бога прощення гріхів, тому що він відштовхує Божу милість, необхідну для навернення.
Церковні заповіді
1. Установлені свята святкувати;
2. Неділі і свята в святій Літургії брати участь;
3. Установлені пости постити;
4. Кожного року хоча б раз висповідатися і запричаститися у Великодньому часі;
5. У заборонені часи весіль і забав не справляти;
6. Злих книжок і журналів не читати.
Гріхи, що кличуть про помсту до неба
1. Умисне чоловіковбивство;
2. Содомський гріх;
3. Заподіяння кривди вдовам і сиротам;
4. Затримання заробітної плати.
