Господь не хоче смерті грішника, але хоче, щоб він навернувся зі злих доріг і жив (пор. Єзек. 33,11). Бог не відкине благання людини про спасіння і рятунок, якщо вони є щирі. Бо слово Боже говорить, що кожен, хто призове ім"я Господнє (Ісуса), той спасеться. Зрештою, Ісус не відкинув каяття розбійника на хресті. Боже милосердя є велике!
Однак, є ще інша реальність, затверділість людського серця, грішна залежність, лихі звички, невіра, страх і пиха життя, які стають вагомою перепоною примиритися з Богом.
Навернення до Бога в старості є важким і стає менш можливим, чим людина довше його відкладає. Приповідка говорить: "Куди дерево хилиться, на цю сторону воно і впаде". "Навернення в годину смерті не є закономірністю, але чудом рівноцінним воскресінню з мертвих", - часто говорили святі.
Чому так стається? Гріховна звичка, з роками усе більше укорінюється, досить затруднює можливість навернення, те ж робить і передсмертна хвороба в супроводі болісного занепокоєння і далеко не приваблива до виправлення душі і до навернення. Тому відкладати навернення є найвищою мірою небезпечно. Той, хто відкладає навернення робить гріх проти Святого Духа, який полягає в надмірній надії на Боже милосердя.
Господь Ісус перестерігає: "Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним в дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю" (Мт. 5,25).
