Про існування зла

Cвіт переповнений всяким злом, яке робить людей нещасливими. Що є коренем усякого зла? На це питання було найважче відповісти людям. На нього нам дає відповідь сам Господь, який прийшов у світ, щоб спасти людину від морального зла, яким є гріх. Ставлення до проблеми зла є різне. У східних релігійних системах (індуїзм і буддизм), зло, як таке, є річчю відносною, скоріше ілюзія. У них немає розуміння ні добра, ні зла. Однак, це не вирішує проблеми, бо зло далі існує і мучить мільйони людських душ. З іншого боку, атеїсти існування зла не заперечують, але знову твердять що присутність зла у світі свідчить про те, що Бога нема. Бо якщо Він всемогутній, тоді як може на це мовчати? Повну відповідь дає людству християнська віра через пізнання Бога і його провидіння.

Бог не є автором зла

Боже Слово нам говорить, що Бог є найвище Добро і Любов. Він є вільний від всякого зла. Усе що Він створив "було добре" (Бут. 1,31). Якщо це так, тоді звідки ж взялося зло? Бо неможливо, щоб зло мало свій початок від добра. На це св. Іван Дамаскин, один з впливових отців сирійської церкви в своєму творі "Точний виклад правовірної віри", гл. 20, каже: "Зло є ніщо інше, як відсутність добра і ухилення від природного до протиприродного; бо немає нічого злого за природою; оскільки все, що сотворив Бог, у своєму першопочатковому виді "дуже добре" (Бут. 1,31); (значить) і все, перебуваючи в такому виді, як воно сотворене, "дуже добре"; все ж, що добровільно відступає від природного і переходить в протиприродне, опиняється у злі. За природою все підкорене і слухняне Творцю. Тому коли яке-небудь із творінь добровільно противиться і стає неслухняним Сотворителю, то воно стає саме в собі злом. Звідси виходить, що зло не є яка-небудь сутність і не властивість сутності, але дещо випадкове, тобто самовільне ухилення від природного до протиприродного, що власне і є гріх. Отже, звідки ж гріх? Він - витвір свобідної волі диявола. Звідси випливає, диявол є злий".

Які є причини існування зла у світі?

Перша причина - це вільна воля людини. Бог сотворив людину на свій образ, дарувавши їй свобідну волю, тобто право вибирати добро або зло. Про це сказано у книзі Ісуса Сираха у 15 главі: "Це Він (Бог) від первоначала сотворив чоловіка - і лишив його в руці свого власного рішення (...). Ось перед людьми - життя і смерть: що забажає, те йому і дасться" (15,14 і 17).

У вільному виборі добра і відхиленні від зла людина звеличує Бога, прославляє Бога й духовно росте, закорінюючись в Божій ласці. Тим самим Бог дає людям з доброю волею можливість заслужити собі Небо, а людям зі злою волею - пекло. Але як те, так і інше досягається лише шляхом свободи людської волі.

Св. Кирило Єрусалимський говорить: "Якби за природою, а не за свободою робив ти добро, то для чого приготував Бог вінці незбагненні? Лагідна вівця, але вона ніколи за лагідність свою не увінчається: тому що лагідність її походить не від свободи, а від природи".

Св. Василій Великий каже: "Чому в самому нашому устрої не дано нам безгрішності, так що не можна було б згрішити, навіть якби й хотіли? Тому ж чому і ти не тоді визнаєш слуг справними, коли тримаєш їх зв'язаними, а коли бачиш, що добровільно виконують перед тобою обов'язки. Тому і Богу вгодним є не примусове, а добровільно здійснюване, - доброчесність же походить від зволення (доброї волі), а не від необхідності, а зволення залежить від того, що - в нас; і що - в нас, з власної волі. Тому той, хто докоряє Творцеві, що нас не створив безгрішними, робить не що інше, як віддає перевагу природі нерозумній, нерухомій і яка не має ніяких прагнень, а не природі, обдарованій свободою і самодіяльністю".

Друга причина існування зла полягає в тому, що Бог також і зло спрямовує на добро. Бог допускає зло не заради добра. Йому така дорога плата не потрібна. Бог зла не хоче і його ненавидить. Але оскільки зло ввійшло у світ з вини творіння, то Бог у Своєму провидінні примушує також і зло служити добру. Апостол Павло говорить: "Де збільшився гріх, там перевершила ласка" (Рм. 5,20). А св. Августин додає: "Бог ніколи не допустив би зла, якби Він не міг обернути його на добро"

Ось приклад: сини Якова продали свого брата Йосифа у рабство. Вони вчинили злу справу. Але Бог перетворив зло на добро. Йосиф звеличився в Єгипті і отримав можливість врятувати від голоду свою сім'ю, з якої повинен був вийти Месія. Коли через декілька років Йосиф побачив своїх братів, він їм сказав: "Ви задумали зло проти мене, але Бог обернув його на добро!!!"

В Новому Завіті цілком ясно представлена Божа перемога над злом. Те, що було не зовсім ясно в Старому Завіті, отримало повне об'явлення в Новому. Смерть Ісуса була справжньою катастрофою - з людської точки зору, але абсолютною перемогою Божої благодаті. Навіть Його Церква досягає досконалості через страждання та переслідування.

Ще за часів апостолів юдеї переслідували християн у Палестині. І вони змушені були йти з Юдеї до поган. Згодом переслідування віруючих за імператорів Нерона, Траяна, Марка Аврелія і Декія, християни розпорошилися по цілій Римській імперії. І скрізь, куди вони йшли, вони сіяли Боже слово. Гріхи гонителів Божественною рукою були спрямовані на поширення християнства. Десятки тисяч мучеників пролили тоді кров за Христа. І кров мучеників стала насінням для нових християн.

Лють гонителів, гріх ненависті і вбивства і тут були спрямовані Богом на розбудову Церкви. Вони думали і чинили зле, а Бог усі їхні вчинки обертав на добро... Вся історія людства, аж до сьогодення, показує істину цих слів.

Існує зло, яке Бог допускає на людей для їх навернення і спасіння: хвороби, смерть рідних, природні катаклізми, війни, перевороти, голод, епідемії, аварії та різного роду нещастя. Ці Божі покарання є часто наслідком людських гріхів. (Приклад, покарання міст Содоми і Гомори, виселення в неволю ізраїльського народу, кари за гріхи проти першої Божої Заповіді).

Отож, винахідником зла є диявол. Причина морального зла (гріха) є зла воля людини, а причиною фізичного зла є часто людські гріхи. Християнам, тим які люблять Ісуса, усе співдіє на добро.