Якщо людина щиро вірить в Господа і задумується над смертю і Божим судом, то вона не прагне гріха, бо знає, що це віддаляє її від Бога. Яким би приємним чи цікавим не виглядав гріх - кара за нього вічне пекло. Тому перед тим як вчинити будь-який гріх, задумаймося, що отримаємо після цього.
Дівчина, яка у 18 років, скидає з себе маску побожності, втікає з батьківського дому, де молилася і читала Біблію. Хоче бути вільною і взяти від життя все. За короткий час її вже знають на кожній дискотеці, коло друзів збільшується. Те велике щастя, якого вона прагне, ще не прийшло, але дівчина вірить, що скоро досягне його. Але незабаром дізнається, що вона вагітна. Нічого страшного, думає собі, є багато матерів, які самі виховують своїх дітей. Це ще не трагедія.
Замість великого щастя і свободи проживає кризу за кризою. Таким своє життя вона не уявляла. Коли через смуток і переживання не може заснути, то пригадує вірш з Біблії, який колись читала. Невже у ньому є справді щось більше, ніж вона собі завжди думала? Після річної перерви знову починає читати Боже слово. Погляд її падає на книгу Ісаї 1, 18. Це стосується саме її! Має дуже багато гріхів. Цілу ніч вона плакала і визнавала Богові свої гріхи. З її серця ніби впав великий камінь - Отець через Ісуса простив їй гріхи!
Наступного дня телефонує додому і як блудна, але розкаяна дочка повертається у свій рідний дім, де знаходить правдиве щастя і мир. Коли згадує собі старе життя з його принадами і фальшивою свободою, то розуміє, що вона була за крок до втрати вічного неба. Тепер щирим серцем дякує Ісусові за Його милосердя і спасіння.
Людина, яка ігнорує Бога і Його заповіді, добровільно прокладає собі дорогу до пекла. І якщо не схаменеться, то вічність її буде жахливою, а змінити це вже буде пізно!
Немає коментарів:
Дописати коментар