Ми живемо в християнській (на даний час) державі, де храми є відчинені, існує свобода віровизнання. А одночасно бачимо і занепад християнства, поширення поганства і атеїзму. Молодь відходить від Церкви, хоче жити у своє задоволення, Бог їй не потрібний.
Але і у самому християнстві є певні проблеми. Серед віруючих процвітає окультизм у "християнській обкладинці". Люди, ніби і вірять в Бога, але одночасно і живуть вірою в різного роду прикмети, забобони. На жаль, ці вірування так тісно вплелись в християнство, що їх дуже важко розпізнати і викорінити. Найгіршим є те, що на цей гріх мовчать ті, які поставлені для охорони чистоти віри - священнослужителі, а деякі з них і самі підтримують і розповсюджують це між вірними.
Візьмімо, наприклад, хрестини. Дуже багато (не кажу, що всі, але величезна кількість) людей щиро вважають, що до того часу, поки дитина не є охрещена не можна виносити її з дому, сушити її одяг, впускати чужих людей в дім і т. д. А ще для "охорони" дитини від зла чіпляють їй на руку чи на візочок червону нитку. Тобто, вірять, що саме це, а не Господь, оберігає її від небезпек.
А як справи з весіллям? І тут багата людська уява вигадала безліч різноманітних прикмет і приписів, дотримання яких, ніби-то, обіцяє щастя і мир.
Але ні биття посуду "на щастя", ні високосний рік, ні те чи побачить наречений молоду до весілля в шлюбному платті, ні те, хто першим стане на рушничок, не принесе справжнього щастя в сім'ю.
Читати також:
Читати також:
Щоб похорони особливо не виділялись на тлі цього абсурду, їх теж не залишили без уваги. Завішені дзеркала, перевернені стільці, зупинені годинники, речі, які кладуть до труни, чи те, обернеться священик під час процесії на людей (які приймають цей погляд як свій вирок, як кандидата щодо наступного похорону), розтягнута процесія, чи висипаний попіл з кадильниці і багато іншого, тримають людей у страсі. І потім ті, для яких Христос приготував Небесне Царство бояться смерті як вогню. Навіть на похорон з вікна страшно поглянути, щоб не померти.
Ці нісенітниці не обминули жодної області людського життя і відносин, а замість спокою приносять лише напруження, ворожнечу і панічний страх. Навіть богослужіння не обійшли увагою, бо на думку окремих "віруючих", під час окремих частин Літургії потрібно триматись за хворі місця, щоб отримати зцілення! Уявіть собі, що в храмі є хворі на геморой, простатит, грижу та інші захворювання, як тоді буде виглядати ця спільнота вірних? І смішно, і грішно.
Те саме стосується і прощення гріхів. Хтось вірить у те, що гріх є прощений, коли священик після сповіді розірве листочок з написаними гріхами. А хтось твердо переконаний, що гріхи померлого прощаються тоді, коли на його обличчя покласти млинець, а потім з'їсти його. Я чув, що деякі священики потім на поминках не їдять млинців (розумію їх 
:)). А віра в те, що людині прощається певна кількість гріхів, коли вона перша помиє підлогу після похорону, взагалі не витримує критики.
:)). А віра в те, що людині прощається певна кількість гріхів, коли вона перша помиє підлогу після похорону, взагалі не витримує критики.
Це є нашим спадкоємством ще від часу хрещення Київської Русі, бо дух забабонів і фальшивої віри не був знищений, а, як хамелеон, просто змінив свій зовнішній вигляд.
Ми маємо вірити лише в Ісуса Христа і пам'ятати, що гріхи прощаються тим, які з них каються, а не проводять якісь обряди чи дії позбавлені здорового глузду.
І це все не є просто безвинною річчю чи традицією, це є важким гріхом, за який приходить прокляття! І не важливо, що всі навколо так роблять і у це вірять, бо Бог запитає мене за мої особисті гріхи, а не за гріхи моїх ближніх.
Є священики, які підтвердять, що це є гріхом, а є і такі, які самі у це вірять або скажуть: "це гріх, але якщо допомагає, то можете робити".
І це все роблять християни (!), а не мусульмани, буддисти чи індуїсти. Інші релігії не вірять у Христа як Спасителя, але ми - Його послідовники і спадкоємці принижуємо себе до поган своєю невірністю Богові.
І ці, і всі інші забобони є лише людською вигадкою, плодом буйної уяви і страху перед невідомим. Вони не мають під собою жодної основи і якщо проаналізувати їх, то то це стає очевидним для кожного.
Ми - християни і повинні завжди і у всьому довіряти лише Богові. А Він сказав через апостола Павла, що ті, які разом з Христом вмерли для стихій світу не мають піддаватись приписам: "не дотикайся, не куштуй, не рухай!" (Кол. 2, 21).
Ісус прощає нам і цей гріх, потрібно за нього каятись і вже не повторювати його у своєму житті, а важливим є також розповідати іншим, що це є важкий гріх.
