Людина постійно прагне бути кимось, чогось досягнути, здобути собі кар᾽єру. Багато з них вже погоріло на шляху досягнення своїх амбіцій, здобувши або і ні, того чого хотіли. А що говорить нам слово Боже про це? «Бог гордим противиться, а покірним дає благодать».
Розглянемо випадок Йосифа у Єгипті. Коли брати продали його торгівцям, то він став рабом у домі фараонового вельможі. Потім, через те, що не хотів порушити Божої заповіді потрапив до в᾽язниці. Не нарікав, а прийняв це як належне. А за свою вірність отримав потім від Господа як нагороду посаду другої людини після фараона.
Діва Марія теж не шукала чогось свого, а в покорі прийняла Божий задум: «Ось, я раба Господня!» Вона не вимагала для себе почестей і слави, а завжди перебувала у тіні Ісуса.
Коли апостоли хотіли в Царстві Ісуса сидіти праворуч і ліворуч Господа, то відповідь була: «Хто хоче у вас бути першим, нехай буде для вас слугою».
Сам Спаситель сказав: «Я прийшов не щоб Мені служили, а щоб служити і дати Своє життя як викуп за багатьох».
І коли ми шукаємо чогось свого, хочемо бути кимось, то згадаймо собі про покору святих і нашого Господа, Який «не вважав за здобич бути рівним Богові». Ісус впокорився ставши людиною, страждав за наші гріхи і помер покинутий майже всіма найближчими. А за це Отець вивищив Його і дав Йому Царство. Божий Син мав лише одне бажання: «Нехай буде воля Твоя!», а через Свою вірність був і є прославлений.
Так, що я шукаю і чого прагну у цьому світі? Чим живе моє серце? Виконувати Божу волю і наслідувати терплячого і зневаженого Ісуса? Чи може жити своїм життям незалежно від Бога? Ким хочу стати: відомим і впливовим чи погордженим і святим? Яким є мій вибір?
Немає коментарів:
Дописати коментар