Таїнство нашого співвоскресіння з Христом

Боже слово каже, що з Христом ми воскресли. Це для нас таїнство. Ісус воскрес дві тисячі років тому в Єрусалимі. Але я не є в Єрусалимі, а в іншому місці і в інший час. Я не був в Ісусовому гробі, щоб разом з Ним воскреснути. Я тоді ще навіть не існував. Отож, що означає слово «разом з Ним ми воскресли?». Усвідоммо, що відбулося при воскресінні Христа: мертве тіло Ісуса, яке лежало в гробі, не лише воскресло, але й перемінилося. Отож Христос воскрес уже з прославленим тілом. Він пройшов через кам’яний гріб, хоча до входу в гріб був привалений камінь. Потім 40 днів Він з’являвся апостолам у різних місцях. Отож до Ісусового фізичного тіла з воскресінням увійшло нове життя, воно було прославлене.

Таїнство Христового воскресіння має подвійний вимір. Фізичний вимір: Христос воскрес із мертвих реально та історично. Гріб порожній, Він дійсно воскрес, ніхто Його не викрав. А також є духовний вимір ‒ перемінення Христового тіла, зміна у фізичній природі Христа ‒ в тій людській, нашій природі, яку Він взяв на Себе. Від Адама ми отримали однаковий генетичний код: у нас дві руки, дві ноги, очі і т.д. Подібно відбувається і в духовній області: Христос є другим Адамом, а ми приймаємо Його життя, вічне життя, яке було нам дане.

Бог створив Адама. Але потім прийшов перший гріх. Ми приходимо у світ, народжуємося з первородним гріхом. Тому Бог віддав Свого Сина. Ісус став людиною, воплотився, прийняв на Себе нашу людську природу, помер на хресті як людина, а одночасно як Божий Син, і викупив нас. Він взяв на Себе гріх, справедливо заплатив за нього, а на третій день воскрес ‒ дав нам нове життя.

А щодо питання часу, коли Христос воскрес, то це був конкретний історичний час, конкретна дата, коли відбулась ця реальність. Але воскреснувши, Ісус тим самим уже вийшов за межі часу. Він вже є поза часом, у вічності. Там вже немає часу. А тепер ми підходимо до цього таїнства «разом з Ним». Я є в часі, але я був охрещений ‒ тобто я був занурений до Христової смерті, а одночасно отримав нове життя воскреслого Христа. І коли ці правди вірою актуалізую, то для мене вони здійснюються ТЕПЕР і РАЗОМ з Христом. Адже віра з’єднує мене з реаліями, які є позачасовими та позапросторовими. Для віри немає ні часу, ні простору. Це означає, що тепер я вірою з’єднуюся з тим, що Христос зробив 2000 років тому. Тепер я можу з’єднатися з Його смертю, з моментом Його вмирання, тепер можу з вірою з’єднатися з тим, що Він здобув для мене, з Його новим життям. Наступний крок – поза молитвою дозволити, щоб Христос в нас жив, вірою давати йому простір і таким чином переображуватися в Нього. Тому ми повинні ходити в Дусі. Це означає жити з віри, знову повертатися до основних правд, якими є Христова смерть та Його нове життя. Тобто коли прийде спокуса, гріх ‒ якесь свавілля, гордість, образа ‒ ми повинні увійти до Христової смерті, зректися себе, з’єднатися з Ісусом. І так відразу знову приймаємо нове життя, воно в нас знову оновляється. В ту мить, коли я входжу до смерті, нове життя відразу починає діяти, пульсувати, актуалізуватися. Ми повинні вірою його актуалізувати, і саме для того Бог дав нам Святого Духа ‒ щоб нам допоміг. Він також дав нам Нове Серце, дав нам за Матір Пресвяту Богородицю, Нову Жінку. Коли ми духовно приймаємо Марію, то через Марію і Святого Духа в нас зростає Боже життя, ми вкорінюємося в Христі. Через Пречисту Діву Марію Христос прийшов у світ, через Неї приходить і до нас, втілюється в нас, і ми перемінюємося у Христа. Тому Ісус дав нам Її за Матір. Коли приймаємо біблійну віру, віру Марії, то Святий Дух знову діє в нас, щоб Христос в нас зростав. У цей момент нас стосується: «Не живу вже я, а живе в мені Христос».

Отож, Христове воскресіння ‒ це історична подія, а водночас надісторична, тобто вона виходить за межі часу та простору, а я можу вірою з’єднуватися з цією реальністю та актуалізувати її для себе сьогодні, у цьому часі та просторі. В той момент, коли переживаю на молитві теперішню мить і вірою з’єднуюся з таїнством Христової смерті і Його життям, в мені живе Христос. Я розп’ятий з Христом. Вже не живу я, моє его, цей гріх не живе, не панує в мені, ‒ але в мені живе Христос. В ту хвилину віддаю Йому свою волю, свої руки, ноги і всі сили душі, і Він Є в мені, ЖИВЕ в мені, МАЄ ВЛАДУ в мені.