Є два види гордості: перша – коли хтось погорджує братом та вважає себе вищим від нього. Але, коли пильно на себе не вважає, то помало доходить до другого виду, який полягає в тому, що людина робиться гордою супроти Бога, приписуючи собі, а не Богові, те добро, яке вона зуміла вчинити. (Св. Доротей з Гази)
Ніщо так не роздирає тіло Церкви, як гордість. (Св. Іван Золотоустий)
Гордість – це пухлина душі, наповнена зіпсутою кров’ю. Коли пухлина дозріє і трісне, то спричинить велику неприємність. (Св. Ніл Синайський)
Гордість – це відкинення Бога, нехтування людей, матір осудження, породження похвал, відігнання помочі Божої, причина падінь, джерело гніву, звинувачення чужих діл, суддя нелюдяний, противник Божий, корінь богохульства. (Св. Йоан Ліствичник)
Де стався гріх, там раніше оселилася гордість; бо гордість є передвісницею падіння. (Св. Йоан Ліствичник)
