Старий індіанець, який довгі роки жебрачив гроші на їжу, прийшов якось напівголодний до одного села. Жадібно кусав хліб, який йому подали. І тут хтось запитав його, що він носить у забрудненій торбинці на шиї. Відповів,що це дуже давно йому подарували і він з того часу не знімає її. Потім витягнув з торбинки складений листок паперу і подав його співрозмовнику.
Після прочитання написаного виявилось, що це був документ американської армії, підписаний самим Джорджем Вашингтоном і забезпечував індіанцеві пожиттєве утримання. Якби він прочитав це раніше, то замість голодного жебрацького життя міг вести життя без клопотів і переживань за завтрашній день.
І ми, християни, маємо Божу обітницю вічного життя у небі, а тиняємось по цій грішній землі постійно шукаючи чогось. Ті, які успадкували Царство, живуть так, ніби про це нічого не знають. Потрібно відкрити своє серце перед Ісусом і просити Його, щоб Він наповнив нас Божим миром, щоб щоденні турботи не вкрали у нас спасіння. Живемо тільки раз, пам'ятаймо про це. Кожного дня маємо можливість користатись скарбами Божого милосердя, але дуже рідко це робимо. Господь нагадує нам про це через Своє слово, через наших ближніх і наше сумління. Він дав нам Самого Себе, а нам часто є байдуже...
Немає коментарів:
Дописати коментар