Петро йшов цього вечора до своїх друзів, незважаючи на прохання мами залишитись вдома. Думав собі так: "Потрібно трохи розважитись. Батьки є з іншої генерації і вони не розуміють цього. Треба користатись життям, бо мені не буде постійно 20 років." Коли він виходив, то мама сказала йому: "Я буду за тебе молитись, доки ти не повернешся." Того вечора його нічого не могло потішити. Атмосфера була важкою, тому він вирішив повернутись додому.
В кімнаті мами ще горіло світло. Петро з цікавості заглянув і побачив, що його мама стояла на колінах біля ліжка, а її голова лежала на ліжку. Коли він підійшов ближче, то побачив, що вона мертва.
Йому стало страшно і одне запитання постійно стояло перед ним: чи це не його поведінка вбила маму? Чи в її смерті не був винен він - невірний син? Але нічого вже не можна було перемінити.
Бог промовляв до нього через приклад життя мами, її віру, її поради, а тепер він хотів їй відповісти.
Цієї ночі Петро багато чого зрозумів, багато чого переосмислив і навернувся до Бога. Це була відповідь Ісуса на молитву мами.
Потім він став ревним послідовником Христа, розповідав про Нього іншим, направляв на дорогу спасіння тих, які заблукали, свідчив, як він сам прийшов до Ісуса через такі важкі обставини.
Не потрібно чекати, поки Господь буде промовляти до нас твердо, а тепер відкриймо Йому своє серце, щоб він міг там жити і змінювати нас внутрішньо і назовні.
Немає коментарів:
Дописати коментар