Якщо запитаємо будь-яку людину, яким чином вона спасеться, то почуємо багато гарних версій. Одні спасуться через добрі діла, інші через дотримування заповідей Божих, хтось тому, що нікого не вбив, а дехто тому, що ходить до церкви. Цей список можна продовжувати до нескінченості.
А що говорить на це Господь у Своєму слові? "Оправдані Його Кров'ю ми спасемося Ним від гніву" (Рим. 5, 9). "Щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону, бо ніхто не оправдається ділами закону" (Гал. 2, 16).
Це ми можемо думати, що це або інше, що я роблю або чого дотримуюсь, забезпечить мені спасіння. А Бог бачить все зовсім по-іншому, і Він дав лише одну можливість, лише одну дорогу, лише одна жертва була Йому вгодна - Ісус Христос, Який віддав Себе на смерть задля мого і твого спасіння.
Американський суддя розглядав справу, яка згідно чинного законодавства вимагала накладання штрафу на підсудного. Чоловік, якого обвинувачували в дитинстві був другом судді, а тому думав, що все обійдеться найменшою сумою, яку дозволяв закон. Але він помилявся...
Суддя виніс вирок, що підсудний мусить заплатити максимально допустиму суму, а це набагато перевищувало фінансову спроможність обвинуваченого. Багато з присутніх привітали рішення суду і висловили згоду з справедливістю покарання. Але було чути і репліки, які звинувачували його у жорстокості.
Яким великим було здивування всіх присутніх, коли суддя встав і виклав зі своєї сумки на стіл суму, яку мав заплатити обвинувачений. Він виніс справедливий вирок, але заплатив його сам!
Вирок був виголошений і сума штрафу внесена - ніхто проти цього не міг нічого сказати. Справедливість перемогла, всі норми закону було дотримано, винуватець покараний, вирок сповнений.
За кожен злочин - вбивство, крадіжку, аферу чи інше - належить покарання, яке залежить від важкості вчиненого. Карою за кожен наш гріх є смерть і вічне відділення від Бога в пеклі.
Ніхто і ніколи не зміг своїми силами чи ділами спасти свою душу від пекельних мук. Тому Господь вже заплатив за нас ціну відкуплення, бо скільки б ми не намагались, без Нього у нас нічого не вийде.
Хтось, як підсудний, про якого писалося вище, міг би сказати так як і він: "Боже, я знаю Тебе ще з дитинства. Пам'ятаєш, я молився, ходив до церкви? Просто потім у мене було багато справ і клопотів, і я не мав часу для Тебе. Ти ж не будеш згадувати мені все погане, що я зробив у дорослому віці, зважаючи на те, що ми вже давно знайомі!"
Христос заплатив наш борг перед Отцем, нам залишається лише прийняти це і не старатись замінити чимось своїм Його жертву. Невже це так важко?!
