"Бо так Бог полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто в Нього вірує, не загинув, але мав вічне життя" Івана 3, 16
Християнин, який приїхав на місію в Індію спостерігав за ловцями перлів, що занурювались в глибини океану і піднімались вгору з трофеями. Особлива його увага була прикута до старшого віку чоловіка, який не відставав від молодих плавців. Рамбхау, так звали старого, простягнув йому мушлю зі словами: «Подивіться, пане, здається, що вона є досить непоганою». Давид взяв її і відчинивши захоплено сказав: «Це є справжній скарб!» Ловець поглянувши на знахідку спокійно відреагував: «Так, є досить доброю».
- Досить доброю?! Чи Ви бачили коли-небудь кращу перлину?
- Я бачив і набагато кращі. Ось подивіться на неї. Бачите цей маленький дефект, цю заглибину, це чорне вкраплення?
- Рамбхау, Ви дуже критичний і шкодите цим самі собі. Я не ніколи бачив досконалішої перлини!
Ловець перлів усміхнувся і відповів: «Це є саме те, що Ви мені говорили про Бога. Що у своїх власних очах люди є досконалі, а Господь бачить їх такими, якими вони є насправді.»
- Так, а Бог усправедливлює тих, які вірують у Нього і приймають безкоштовно дар Його ласки. Не можете в це повірити, друже?
- Ні, Давиде. Я вже говорив Вам, що це занадто просто. І я не можу цього прийняти. Може я дуже гордий, але вважаю, що я мушу щось зробити, щоб заслужити місце у небі. Інакше не буду там спокійним.
Місіонер, який вже кілька років молився за спасіння цього чоловіка відказав: «Хіба не бачите, що у такий спосіб ніколи до неба не прийдете? Є лише одна дорога до вічного життя. Ви старієте, і можливо це Ваш останній сезон полювання на перли. Якщо хочете побачити у небі ворота з перлин, то маєте прийняти спасіння, яке Вам дає Бог через Свого Сина.»
- Маєте правду – останній сезон… Сьогодні останній день року і я маю приготуватись на прощу, яку запланував ще в дитинстві. Піду на колінах до Делі і так здобуду собі місце в небі.
- Це безумство! До Делі є 900 км! Ваші коліна будуть зранені і Ви дістанете проказу або зараження крові перш, ніж доберетесь до Бомбею!
- Ні, я мушу йти. А безсмертні боги простять мені все і страждання будуть для мене солодкими, бо через них я потраплю до неба!
Ніякі вмовляння і напоумлення не могли вплинути на рішення старого плавця: «Я мушу йти до Делі!»
Одного ранку Давид почув стукіт у двері. На порозі стояв Рамбхау. Індієць попросив місіонера піти з ним до його дому, бо хотів йому щось показати.
Коли вони вже були на місці старий сказав: «Через 10 днів я йду в дорогу. Почекайте мене тут, я зараз повернуся.» Через кілька хвилин він знову стояв перед Давидом. В його руках була маленька скринька.
- У ній я ховаю одну дуже цінну річ. Про це і хочу Вам розповісти. Я мав колись сина…
- Сина?! Але Ви ніколи про нього не розказували!
- Я не міг про нього говорити,- на очах старого виступили сльози,- а мій син теж був ловцем перлин. Він мав мрію знайти найгарнішу перлину і одного дня знайшов її. Але він пробув під водою занадто довго, і невдовзі після цього помер. Я беріг її, а тепер не знаю, чи повернуся, тому дарую цю перлину Вам, мій дорогий друже.
Після цих слів Рамбхау вклав до долоні місіонера велику і дуже гарну перлину. А той з захопленням і подивом дивився на неї.
Старий додав: «Вона є досконала». Тоді Давидові прийшла рятівна думка.
- Це є дуже дивовижна перлина. Давайте я куплю її у Вас за 10 000 доларів. Я буду більше працювати, аж поки не зароблю цих грошей і не куплю її.
- Ні, друже. Цю перлину неможливо оцінити грошима.
- Але я не можу її прийняти даром. Може я занадто пихатий, але такий спосіб мені не підходить. Мушу купити її або працювати, щоб здобути цей скарб.
Індієць перебував у замішанні.
- Ви не розумієте, цю перлину здобув мій син. Він за неї віддав життя. Вона не має ціни, бо її ціна – життя мого єдиного сина! Чи можете прийняти її, як доказ моєї любові до Вас, за всю Вашу турботу і допомогу?
Давид мовчав і молився у своєму серці. Потім сказав: «Рамбхау, розумієте, те, що я говорю Вам, Ви сказали Богові. Господь дає Вам спасіння як дарунок, бо воно коштувало смерті Його Сина. Ніхто в світі не може заплатити цю ціну. Ніхто не є такий добрий, щоб міг заслужити її. Все, що можете зробити, це прийняти спасіння, як доказ Божої любові до Вас, грішника. Я радо прийняв би Ваш подарунок і прошу Бога, щоб я виявився гідним цього. А Ви не хочете покірно прийняти Божий дар – небо з усвідомленням того, що Господу він коштував життя Його Сина, щоб Він міг Вам його подарувати?»
З очей старого плавця закапали сльози. Він нарешті зрозумів.
