Зрада, Юда і я

Кожного дня ми стоїмо перед вибором - залишитись вірними Ісусові чи зрадити Його. Ця боротьба відбувається протягом цілого нашого життя.

Візьмемо наприклад апостола Юду. Всі знають, що він зрадник і що його ім'я і вчинок стали синонімами зради. Але це сталося з ним не раптово, все почалося з малого. Євангелія каже нам, що він крав гроші зі скарбнички, яку носив з собою. Тобто, був апостолом, був з Ісусом, а йому цього було мало.
Любов до грошей вкінці привела Юду до того, що продав Бога за 30 срібняків. А потім побачивши до чого дійшло, не каявся, а повісився. Ісус знав про це, але Юда сам обрав своє майбутнє і зрадивши Христа став знаряддям сатани.

Причиною зради може бути страх, жадібність, сумнів. Не важливо, чим це викликано, важливим є те, що людина відрікається Ісуса заради чогось марного, проминаючого. Навіть якщо стоїть питання життя, то Бог обіцяє нам вічне замість цього земного. Тобто все, що ми можемо поставити на перше місце, все за що будемо триматися і так втратимо.

Але якщо втратимо найважливіше - спасіння, то вже ніколи не зможемо щось змінити.

Коли Ісус на Тайній вечері сказав, що один з апостолів Його зрадить, то всі запитували: "чи це не я?" Ніхто з учнів не хотів бути потенційним зрадником, кожен бажав, щоб Господь говорив це не про нього. А коли Спаситель на запевнення Петра, що він ніколи не відречеться Його, прорік: "ще цієї ночі зрадиш Мене", то Симон не повірив Його словам.

І у наших серцях живе егоїзм, страх, гординя, пожадливість та інші прояви "старої людини", як її називає апостол Павло. З цим ми маємо боротись до самої смерті, не запевняти себе: я - сильний, а щиро визнати перед Богом і самим собою, що я є зрадник і шукаю свого. Потрібно молитись і просити в Ісуса, щоб Він відмаскував це джерело зла в нас і дав нам силу перемагати своє "я", бо бачу як часто вибираю не сторону Бога, бо мені це невигідно або принесе терпіння. Юда теж почав з малого, а як закінчив...