"Я думаю, я вважаю, що..."

Один мій знайомий, коли ми почали розмову про Бога, сказав: "Я вважаю, що Бога потрібно мати в серці, а не ходити до церкви." Пройшло кілька років і він думає вже не так і робить перші маленькі кроки в напрямку Божого Царства.

"Я вважаю, я думаю..." - так говорять багато людей. Але як вважає Бог, як Він думає і як Він дивиться на нас, про це вже майже ніхто не задумується. Так, ми можемо мати свою думку і свій погляд, але як рідко вони співпадають з Божою думкою і поглядом.

Господь дивиться на нас з любов'ю, хоче спасти нас, а ми постійно втікаємо від Нього, ховаємось, не хочемо чути Його голос у своєму серці. Чому? Бо ми сформували свій власний погляд на Божу дію у нашому житті. Ми не хочемо змінюватись, гніваємось, що Він нас контролює, що втручається у наші особисте життя, обмежує нас, не дає жити так, як ми бажаємо. Ми зробили з Бога суворого тирана, а Його заповіді не дозволяють нам робити те, що нам хочеться.

Інший знайомий під впливом прочитаних книг, які критикують Христа і Його Церкву, сформував свою думку про Бога. Він вважає, що християнство - це обмеження і рабство, що віра є лише формальністю. Але тепер, коли став перед горою невирішальних проблем, коли зрозумів, що є безсилий щось змінити у своєму житті, то почав шукати допомоги у ... Бога.

Господь дивиться на нашу метушню, бачить як ми в черговий раз проганяємо Його зі свого життя, але Він знову і знову стукає до наших сердець. Його любов до нас є безмежною, а наше відношення до Нього є байдужим. Якби хтось, кого ми любимо і кому хочемо допомогти постійно ігнорував нас і відповідав злом на добро, то ми б давно махнули рукою або образились. Але Бог не такий як ми. Він у Своїй любові до нас грішних пожертвував Своїм Єдинородним Сином і дозволив нам вбити Його на хресті. Але і це ще не все, бо Він постійно дбає про нас і не зважаючи на нашу невдячність кличе нас до неба. Божа любов не є егоїстична, вона не керується принципом: дай за дай, на відміну від нас. Він хоче, щоб ми були вічно з Ним у Його Царстві, яке Він приготував для нас. А ми хочемо цього?