Для того, щоб прожити відповідально своє життя, а це включає в себе рахуватися з Богом, смертю і вічністю, необхідно реалізувати деякі духовні принципи, які випливають з Євангелія. Ними жили святі люди, про яких читаємо у "Житті святих". Вони залишили духовну спадщину - життєву мудрість, - як жити з віри, тобто як конкретно рахуватися з Богом у щоденному житті.
Один з таких законів духовного життя: "Роби все так, ніби все залежить лише від тебе, а не від Бога" (тобто працюй, вчися, борися, шукай рішення, у хворобах звертайся до лікаря, радься з іншими, ...). А з іншої сторони: "Роби так, як би все залежало лише від Бога, а зовсім не від тебе".
Іншими словами: зроби максимально усе, що зможеш, що в твоїх силах. А також максимально довірся Богові! Цей духовний принцип, - ходіння у вірі, - є можливий для реалізації усім християнам, незалежно від їхнього суспільного стану чи християнського покликання.
Цей духовний закон треба застосувати також у боротьбі за правду і справедливість, за християнські та моральні цінності!
Життя людини має багато своїх труднощів та несподіванок. Кожен розуміє, що не тримає окремі речі або ситуації певно у своїх руках. Життєві ситуації можуть скластися по-різному, зовсім не так як ми сподівались.
Ходіння у вірі або шукання Божої волі, веде християнина до внутрішнього очищення душі, мотивує його до ревнішої молитви, веде дорогою Правди. Часто людина переживає внутрішнє безсилля і безпорадність. Але коли віддає свої безсилля Ісусу, тоді побачить Божу силу. Дорога до неба проходить саме через такі життєві екзамени віри.
