ПРИТЧА ПРО ВИНОГРАДНИК

Коли Ісус говорив цю притчу, то Його слова стосувались, насамперед, Божого виноградника – Церкви. Господь показав, як людина узурпує собі владу і проганяє Бога, щоб не дати Йому перешкодити її планам. Головою Церкви є Христос, але люди, на жаль, часто про це забувають. Так, всі ми є грішниками, але той, кому Бог дав владу, має також і відповідальність за своє правління.

Часто буває так, що людина згіршиться з священика, пастора або іншого церковного представника і відходить від Бога, з думкою, що всі однакові і що немає сенсу шукати спасіння там, де панують такі фарисеї. Це болюче питання, але не є виправданням перестати шукати Бога лише тому, що Його слуга є недосконалим. Всі ми є слабкі і всі будемо відповідати перед Богом за свої гріхи, тому маємо жити думкою, що все це нам дав Бог, а ми лише орендарі, які повинні будуть дати звіт за своє керування.

Розповім один реальний випадок, який стався у Львові, хоча таких випадків є набагато більше. У палату, де лежали шестеро старших жінок, зайшла медсестра і повідомила, що зараз прийде священик їх сповідати, тому кожна з них має дати по 50 гривень. П'ятеро бабусь радо «скинулись», а одна не дала нічого. Після цього зайшов священик і привітавшись сказав:"Ви тут всі старші і гріхів не маєте." Потім влаштував справжній допит бабусі, яка не дала грошей, але нічого крім того, що вона має свого сповідника, не дізнався. І давши п'ятьом іншим загальне відпущення і Причастя, вийшов з палати.

Ось така історія. Що можна потім вимагати у такого служителя? Говорити йому про те, що "даром отримали – даром давайте"? В цьому випадку він є гіршим, від Юди, бо той крав так, щоб ніхто не знав, а цей відкрито і не приховуючись наживається зі свого становища у Божому винограднику і торгує Святими Тайнами (тобто, самим Богом). Ця проблема є у всіх християнських конфесіях: православних, католицьких чи протестантських. Так, не всі однакові, бо є люди, які щиро йдуть за Христом, але грошолюбство або інші гріхи мають своє місце серед священнослужителів.

Не буду довго це описувати, кожен з нас знає не одну таку історію. Закінчу віршем із цього уривка Євангелія: "почувши ці притчі, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить" (Мат. 21, 45). І що, вони каялись? Ні, але "намагалися схопити Його"(46).