Напевно, кожен з нас хоч раз у житті переживав самотність. Як тоді нам хотілось почути одне-єдине слово, впіймати погляд чи відчути на своєму плечі руку друга!
Самотність поглинає людину, замикає її у власному світі, і їй здається, що всім навколо байдуже, що робиться в її душі. Чому так відбувається, якщо новітні технології мають за мету зробити нас ближчими один до одного?
Сучасне суспільство розвивається шаленими темпами. Прогрес широкими кроками йде вперед в науці, техніці, медицині. Люди подорожують по цілому світі і долають величезні відстані за лічені години. Великий поступ зроблено і у спілкуванні між людьми. Тепер не потрібно чекати дні або місяці, щоб довідатись як справи у друзів чи рідних, а вистачає лише набрати номер або натиснути кілька клавіш і можна розмовляти з людиною, яка перебуває в сусідній країні чи на іншому континенті.
Але незважаючи на це, багато людей залишаються самотніми, відчувають дефіцит уваги і спілкування. Тобто, прогрес не зменшив відстань між нами, а навпаки, збільшив.
Композитор Чайковський відомий на своїй батьківщині і у цілому світі завдяки музичним творам, але слава не могла звільнити його від туги, яка ним володіла. Він був самотньою людиною і нічого не міг з цим зробити. Почуття самотності і тривоги спонукали композитора написати мелодію ре-мінор: «Лише самотнє серце може зрозуміти мою тугу».
Чому людина є самотньою? Кожен з нас по своїй природі є егоїстом, якого найперше турбують свої власні справи, бо як кажуть: «своя сорочка ближче до тіла». Ми можемо поцікавитись життям ближнього швидше з вічливості, ніж з співчуття чи любові.
Кожна людина потребує рідної душі, яка її любить, яка готова допомогти, розрадити. Як часто для того, щоб потішити когось, вистачає лише уважно його вислухати, а одне вчасно сказане слово є дорожчим за грошову допомогу.
Як люди борються з самотністю? Щоб заповнити цю пустку, хтось стає на шлях наркоманії чи алкоголізму, хтось прагне знайти як можна більше друзів в соцмережах. А яким є правильне рішення цієї проблеми?
Ісус Христос говорить: «Я є з вами до кінця віку». Бог це сказав, щоб ми знали, що Він ніколи нас не залишить, що Господь завжди є з нами. І навіть тоді, коли ми відчуваємо себе покиненими і нікому непотрібними, тоді, коли переживаємо біль і чергове розчарування в людях, ми не є самотніми, бо Ісус є поруч. Проте, часто стається так, що ми бунтуємось проти Бога як чоловік з Євангелії: «що Тобі до мене, Ісусе, Сину Божий?» Коли Господь доторкається рани в людській душі, то найперше це викликає біль, а за ним і бунт – нашу захисну реакцію. Але тоді, коли ми зрозуміємо, що Він і лише Він може і хоче нам допомогти, і віддамо Йому свою самотність, свій біль і розпач, то отримаємо Божий мир і будемо перебувати в Його любові.
Якщо ми любимо Христа, то навіть, якщо всі нас зрадять і покинуть, ми не будемо самотніми, бо сам Бог обіцяв нам, що буде постійно з нами.
Постав перед собою запитання: чи хочу я залишатись зі своїм смутком і болем? Чи є я готовий віддати це Богові і запросити Його у своє життя? Якщо готовий, то зроби це вже сьогодні! Ісус чекає на твоє запрошення! Він хоче забрати твій смуток і біль, бо тільки Він може це зробити!
