Коли людина зустрічається з багатодітною сім'єю, то дивується, як батьки справляються з такою кількістю дітей, як дають собі з ними раду. Погляд суспільства на багатодітну сім'ю є таким: це або віруючі, або алкоголіки. Іншими словами, нормальні люди, тобто не фанатики і не ті, які знаходяться на дні суспільства, мають у цьому свою норму, свої стандарти. Ні, ніхто не скаже, що діти - це погано, але багато дітей - це багато зайвих проблем, яких ніхто собі не бажає.
Одній мамі, яка народила вже не одну дитину, лікар при огляді запропонувала зробити аборт, мовляв, для чого плодити бідноту? А у самої лише один син!
Життя - Божий дар і ніхто, ні батьки, ні суспільство, не можуть розпоряджатись ним на свій розсуд. Ніхто не може вирішувати: жити дитині чи померти!
Те що ми існуємо, є Божим провидінням, бо і наші батьки могли зробити аборт і нас би ніколи не було в цьому світі. Чи тішить нас думка про це?
Але не лише аборти, але й всі види контрацепції є вбивством, бо позбавляють можливості прийти у життя ще одну людську душу. Немає значення, якими є обставини і проблеми навколо народження дитини (бідність, кар'єра, навчання, житло), бо якщо Бог хоче, щоб ця душа прийшла у світ, то Він подбає і про потрібні для неї умови.
В радянські часи для сім'ї було нормою мати двох дітей, і не мало і не багато. Це бачення збереглось і передалось наступному поколінню, яке часто вже і однієї дитини не хоче. Держава пробує різними способами підняти рівень народжуваності, але фінансування і пільги - це не основне. Найважливішим є змінити людське відношення до цього питання.
ЗМІ підконтрольні масонам постійно наголошують на проблемі т. з. перенаселення нашої планети, мовляв, якщо кількість мешканців Землі і далі буде зростати, то нам не вистачить природніх ресурсів, їжі, води.
Контроль народжуваності - тактика антихриста. Він як поганський Молох знову і знову потребує жертв - невинних дітей. І так як це відбувалось в античні часи, так і тепер батьки самі кидають своїх власних нащадків у пащу цього ненаситного монстра.
З багатьох християнських багатодітних сімей вийшли святі, які посвятили своє життя Богові. Вони стали місіонерами, звіщали Євангеліє по цілому світі, допомогли багатьом душам пізнати Христа. А якби їхні батьки свого часу не дали їм змоги увійти в життя, то скільки людей втратило б можливість зустріти Спасителя!
Божа заповідь: не вбивай! стосується не лише християн, а й поган. Але на жаль бачимо, що для мусульман, які, до речі, не мають нічого спільного з християнством, є звичайним народжувати багато дітей. Це докір сумління для нас, християн.
Діти, які виросли в багатодітних родинах, не виростають егоїстами, вміють турбуватись про інших, бо самі дбали за молодших братів чи сестер. Вони знають, що разом є легше, бо завжди можна знайти підтримку і допомогу, а батьки таких родин і в старості відчуватимуть любов і турботу своїх дітей. Тих, яким вони свого часу зберегли життя!
