Чи маємо ми свої "медалі"?

Зустрічаючи ветеранів і учасників різних військових конфліктів, ми зауважуємо нагороди на їхніх грудях, у когось їх більше, а у когось менше. Ми розуміємо, що вони заслужили їх ризикуючи своїм власним життям.

Багато з нас теж носить на собі різні "медалі", якими часто хвалимось перед своїми ближніми. Цими "медалями" є наші гріхи і ми виставляємо їх для огляду, щоб похизуватись. Одні хваляться тим, скільки вони випили, інші тим, що вони крадуть, хтось вихваляється своїми "подвигами" в області нечистоти, кожен чимось своїм.

Всі ми не без гріха і Господь хоче, щоб свій гріх ми віддали Йому, але це не означає, що ми повинні вихвалятись ними і думати, що ми є хтось. Бог дивиться на це зовсім по-іншому, Йому є боляче, що ми грішимо і ще цим пишаємось.

Ми маємо знати і визнавати, що є грішниками, але в покаянні, просячи у Христа прощення, а не вважаючи це чимось достойним слави і пошани.

Коли відкриємо перед Ісусом душу з темрявою, яка є у ній, то побачимо себе нещасними і достойними найгіршого покарання. А одночасно проживемо всепрощаюче Боже милосердя, яке Господь щедро виливає на тих, які цього прагнуть.

І тоді Він сам зірве з нас наші "ордени" та інші "нагороди", очистить нашу душу і наповнить її любов'ю.