Дочка : "Тату, ми за тебе молимось"

Лікар, який жив у Новому Орлеані мав дуже побожну дружину, а сам був атеїстом. У них була лише одна донька, яку мама виховувала у любові до Бога. Батько постійно насміхався з їхньої віри, яка була для нього нісенітницею.

Якось дитина захворіла і лежала в гарячці. Тато сам доглядав її, а одного вечора помітив, що вона має дуже тверді коліна. На його запитання, чому коліна такі тверді, почув відповідь: «Бо ми з мамою багато молимось за тебе». Ці слова зворушили його затверділе серце, а щоб дитина не помітила його сліз, батько відвернувся. За декілька днів дівчинка одужала, але видужав також і її батько.

Так Ісус Христос знайшов Свою заблукану овечку, за яку віддав життя на хресті. Від того часу, дівчинка вже не молилась лише з мамою, бо кожного разу до них приєднувався і батько. Молитва віри матері і доньки перемінила серце атеїста і він став Божою дитиною. І тепер вже він молився за себе.