Божі пророки і лжепророки: як розпізнати?

Святий апостол Павло розпочинає своє послання до євреїв словами: "Багаторазово і багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків" (Євр. 1,1).

Хто є Божим пророком? 

Пророків не призначають люди, але для цієї місії Господь сам вибирає того, кого Він уподобав. Пророк - це Божий голос для народу. Він є Божим слугою і свідком правди та справедливості. Беручи до ували Старий Завіт, можемо з"ясувати про покликання пророків. Завданням пророка було: звіщати людям Божу волю; берегти чистоту віри у народі Божому;  підбадьорувати у вірі в Божі обітниці про Месію; попереджати перед Господній гнівом за гріхи; вказувати окремим людям або і всьому народові Божу дорогу, з якої вони зійшли і заблукали, розраджувати у недолі...

Існує різниця між пророком, як особою і пророкуванням. Одноразово, будучи Божим інструментом,  може пророкувати і мала дитина, коли скаже слово істини, яке прошиє совість слухачів мов меч.

Новозавітні святі, на яких спочив пророчий дух, мали те ж саме покликання, окрім однієї відмінності - готувати християн до зустрічі з Христом в годину смерті або в Його другому приході.


Пророками були прості люди (пастухи, рибалки), царі, священики. В очах цього світу вони виглядали диваками, але в Божих очах вони є сурмами, що звіщають Господню волю. Умовою було те, що той, кого Бог обрав, мусив в усьому слухатись Господа і зробити все, що Він йому наказав, тобто повинен бути покірним Божим знаряддям.

Що означає пророкувати?

Апостол Павло у 2 листі до Коринтям дає відповідь на це питання, пишучи: "А хто пророкує, той говорить людям:  на повчання, попередження і розраду" (14,3).

Отож, пророк не є ворожбитом, який вгадує майбутнє. Він реагує на події, які відбуваються у світі і вказує на те, що є Божою волею. Він допомагає розрізнити людям, де добро, а де є зло, де є Дух Божий, а де є дух брехні і смерті.

Правдиві і фальшиві пророки

Але Біблія говорить нам, що існують Божі пророки і фальшиві пророки, тобто ті, які видають свої "пророцтва" як Господні. Як маємо відрізняти справжніх пророків від фальшивих? 

Один з найбільших пророків Старого Завіту Єремія дає це визначення: "Ті пророки, які виступали поперед мене і поперед тебе з давніх-давен, пророкували проти сильних країн і великих царств війну, нещастя і пошесть. Щодо пророка, який віщує добробут, то тільки, коли слово його справджувалось, визнавали його за пророка, якого справді послав Господь " (Єр. 28, 8 - 9). 

Тому той, хто говорить те, що хочуть чути люди, те, що не приводить до покаяння і зміни життя людини, є фальшивим пророком. Він промовляє зі свого серця і видає це за Божу волю. Господь каже через Єремію, що такі пророки розповідаючи свої сни і видаючи бажане за дійсне, розповсюджують безбожність по всій країні (Єр. 23, 15-16). 

А справжній пророк голосить те, що йому говорить Бог, а не те, що хочуть люди. Знову ж таки на прикладі Єремії бачимо зіпсутість народу, який хотів вбити пророка, бо він "бажає народові не добра, а тільки зла" (Єр. 38, 4). За проголошення правди пророк завжди наражав себе на небезпеку, був переслідуваний, а часто і гинув від рук свого ж народу. 

І ніколи Божі пророки не служили і не підкорялись наказам безбожної влади, а навпаки, попереджали царів і вельмож про кару і закликали до покаяння. А лжепророки, у свою чергу, постійно співпрацювали з владою і говорили те, що їй подобалось, щоб догодити людям. А тому вони завжди воювали проти справжніх пророків, цькували на них людей, очорнювали і переслідували. 

Завданням пророка було і є реагувати на актуальні речі і події з Божого погляду і доносити це до людей. Фальшиві пророки копіюючи справжніх, намагаються робити те саме, але в іншому дусі. Живий приклад: теперішній карантин. Церковна влада замість закликати народ до покаяння і ревної молитви, застрашує людей і відлякує від відвідування храмів. Більше того, ці лжепророки ще і прикриваються Божим словом і обманюють віруючих. Один з таких яскравих представників цієї когорти проголошує, що "порожні храми символізують порожній гріб Господній", щоб заспокоїти цим людей. Правдою є те, що Ісус воскрес і Його немає в гробі, тобто, за словами цього ієрарха, у храмах нема Христа і вони стали гробами. Інший такий його вираз: "Ісус приходить до нас через замкнені двері карантину і каже: "Мир вам!"" Цими фразами він тримає людей в фальшивих ілюзіях і не звіщає їм правду. Говорить лише те, що є вигідне, а не те, що хоче Господь. 

Апостол Петро попереджав перших християн, що "були в народі пророки неправдиві, як і між вами будуть учителі ложні, які введуть погубні єресі і, відрікшися Владики, що відкупив їх, наведуть на себе скору погибель" (2 Пт. 2, 1). 

Ще один такий лжепророк казав: "я не знаю, чому Бог так карає наш народ". Бог карає за гріхи, а якщо той, який поставлений попереджати і настановляти Божий люд, не робить цього і не бачить загрози, то він не є справжнім пороком. Недарма Ісус сказав: "По плодах їхніх пізнаєте їх". 

І апостол Павло у своєму посланні пише, що "буде час, коли люди не знесуть здорової науки і зберуть навколо себе учителів, щоб уприємнювати собі слух" (2 Тим. 4, 3). 

Божий пророк не дивиться на те, що бажають чути люди, не мовчить на гріхи, щоб сподобатись народові і владі, а проповідує те, що вклав йому до серця Господь. Пророк Єзекиїл отримав від Бога попередження, що якщо він не виконає Його волі і не скаже грішникові слова, якими промовляє до нього Господь, то за кров цієї людини Бог буде вимагати звіт від пророка. 

Мойсей хотів, щоб всі у народі були пророками, цього Господь хоче і від нас. "Бажайте духовних дарів, особливо ж дару пророцтва" (1 Кор. 12, 1).  Отож, усі християни мають пророкувати (згідно 1 Кор. 14,3) і просити про пророчого духа, що таким чином бути Христовими свідками.

Не є легкою доля справжнього пророка, бо замість пошани він отримує зневагу, замість слави є очорнений і гнаний. Але в Божих очах він є вірним слугою, на якого очікує нагорода - вічна слава в небі. Важко йти проти суспільної думки, проти того, чого всі прагнуть, але якщо ти служиш Богові, то Він дасть тобі силу і ніхто не зможе перешкодити твоїй місії.