Перед обличчям смерті

Всі ми маємо багато різних справ, турбот, проблем, про них думаємо, аналізуємо, шукаємо рішення, і так протягом цілого життя. А про що думає людина перед обличчям смерті? Одні продовжують вирішувати проблеми, інші планують свої справи, хтось намагається втриматись у цьому житті, кожен по-різному.

Професор Парріні, який жив у Флоренції, вступив до масонської ложі і перед всіма присутніми заявив, що зрікається Господа Ісуса і що в годині смерті не хоче бачити біля себе священика, а після смерті не бажає жодних церковних обрядів.
Два роки після цього був поранений на дуелі. Лікарі повідомили його, що шансів на одужання немає. Тоді професор попросив покликати священика, а коли той прийшов, відкликав те, що два роки перед цим публічно заявив, приступив до Святих Тайн Сповіді і Причастя. Все це відбулось на місці, де проходила дуель. Коли до нього збіглись люди, між ними був один масон. А почувши, як Парріні взиває ім'я Ісуса Христа, то сказав йому, що він робить це всупереч своїй присязі, яку склав в ложі.

На це професор відповів: "Знаєш, коли людина жива і здорова, то вона має свій погляд на все, а коли вона є перед обличчям смерті, то бачить все в зовсім іншому світлі".

Коли тіло покійного виставили для того, щоб з ним могли попрощатись, до нього підійшов один масон і вдарив його по обличчі за те, що зрадив ложу і повернувся до Церкви. Масони зневажили померлого професора, але Бог змилувався над ним прийняв.

Він як розбійник на хресті в останні хвилини життя розкаявся з своїх гріхів і отримав запрошення до неба. Божа любов доторкнулась його душі і дарувала вічне спасіння. Як мало для цього потрібно - думати про смерть і готуватись до зустрічі з Христом.