Відповідь на статтю Боні Кастеллане : «Папа говорить про гріх тим, хто не знає що це є»
* * *
У своїй публікації, яка з’явилася 1 вересня в «La Verità», Боні Кастеллане говорячи про Хорхе Маріо Бергольйо, посилався на його «подвійну практику» та «перевагу душпастирської опіки над теологією», починаючи з недавньої промови Бергольйо в якій він дефінував як «важкий гріх» нездатність прийняти натовпи нелегальних ісламських мігрантів, які вторгуються та «змішуються» в європейські країни за рахунок глобалістичної еліти.
Важко сподіватися, щоб Бергольйо говорив про гріх, принаймні в теологічному значенні цього терміну, який передбачає порушення Божого закону та втрату стану Божої ласки, яка єдина дає можливість душі на вічне спасіння. Боні Кастеллан справедливо підкреслює сумнозвісну Бергольйову фразу: «Хто я такий, щоб судити?», - яка звучить у протиріччі з цими ідеологічно орієнтованими позиціями.
Насправді операція [по ліквідації], яка почалися з Другого Ватиканського Собору і зараз доведена до своїх крайніх, але послідовних наслідків, тісно пов’язана з іншими експериментами соціальної інженерії, які вже були успішно реалізовані в цивільній сфері. Глибинна церква використовує Церкву як «контейнер», який після того, як протягом останніх десятиліть був спустошений від своєї сутності, сьогодні Бергольйо наповнює вимогами глобалістичної ідеології – революційної, а отже, антихристівської – і до якої він також насильно адаптує власну мову католицької теології, спотворюючи її.
Влада Римського Понтифіка є вікарійна влада Христа і свою легітимність вона бере із своєї відповідності цій онтологічній реальності. Однак, влада Бергольйо відкрито проголошує себе незалежною та самовідповідальною: він вважає, що може використовувати та зловживати своєю власною владою та авторитетом (і повноваженням) Католицької Церкви просто тому, що він знає, що духовенство та християнський народ звикли, протягом останніх 60 років, приймати будь-які зміни нав’язані їм церковною владою. В ім’я «демократизації» Соборної Церкви — сьогодні перейменованої на «синодальність» — було розірвано зв’язок між владою Христа та Його Вікарієм на землі, створюючи таким чином передумови для тиранічного використання влади. Бергольйо хоче, щоб його визнали законним Папою, оскільки лише з такої позиції він може вимагати від католиків послуху і довести до кінця процес трансформації Римського католицизму в масонську Релігію людства.
Використання терміну «тяжкий гріх» у соціально-політичному контексті є одним із основних застосувань орвеллівської новомовної мови до релігії. Саме Собор був першим, хто використав навмисно подвійну та двозначну мову, замінюючи ясність і недвозначність арістотелівсько-томістського викладу, підтримуючи доктринальні помилки і відхилення, ревним захисником яких є тепер Бергольйо. З цієї причини мені здається абсурдним те, що є консервативні католики, які не розуміють, що «визнання» Бергольйо Папою, критикуючи та звинувачуючи його в єресі, є перш за все в інтересах Бергольйо. Якщо він Папа, його ніхто не може судити; але якщо він використав злий намір, щоб захопити владу і знищити Церкву, тоді він не є Папою, а його обрання недійсне.
Кастеллан вважає, що визначення законного регулювання міграційних потоків як «тяжкий гріх» служить «заклику до порядку» «правих» католиків: але питання набагато серйозніше.
По-перше, тому, що здійснення влади не може характеризуватися «подвійністю», оскільки саме подвійність влади є ознакою її корумпованості. Випадки відкритого самовдоволення злочинами дружніх прелатів є показником упередженості та співучасті, особливо в порівнянні з суворістю, виявленою до єпископів, які засуджують переворот, що стався в Церкві.
По-друге, тому що міграційне явище не є спонтанним і випадковим. Скоріше це відповідає дуже конкретному проекту розпаду християнського Заходу через вторгнення насильницьких мусульман, яким співучасні інституції надають безкарність, захист і субсидії. План етнічної заміни, теоретизований Калергі та прийнятий глобалістськими лідерами, має на меті використати соціальні заворушення, злочини, насильство та деградацію, щоб спровокувати реакцію загарбаного населення – як це відбувається, наприклад, у Сполученому Королівстві, Ірландії та Франції – і таким чином мають причину нав’язати нові й більш радикальні форми соціального контролю. Ці обмеження неминуче призведуть до подальшого зменшення присутності католиків, завжди в ім’я інклюзивності та оманливих приписів ідеології woke.
З огляду на докази цього злочинного проекту, співпраця «католицької ієрархії» становить суїцидальну позицію безпрецедентної серйозності, тому що таким чином вона стає співучасником свідомо ворожої дії величезних маштабів. Це поневолення Церкви у світі є свідомим і навмисним: воно включає підтримку кліматичного шахрайства та ідолопоклонницького культу Матері-Землі; після того, як було відкрито через кримінальне шахрайство щодо психопандемії та масову «вакцинацію» з явно шкідливою сироваткою – навіть смертельною, і майже завжди - стерилізаційною, виготовлену з використанням тканин абортованих дітей, із схвалення Ватикану. Тому, очевидно, що роль Бергольйо в реалізації глобалістського пекла була вирішальною і показує нам, як аргентинський єзуїт – так само, як і лідери основних західних країн, такі як Байден, Макрон, Трюдо, Стармер та інші – був поставлений на Престол Петра як емісар Всесвітнього Економічного Форуму.
Така зрада в управлінні Католицькою Церквою підтверджує дефект (недолік) згоди при прийнятті Бергольйом уряду Папства, таким чином, щоб звести нанівець саму легітимність того, хто узурпував владу Папства і зловживає нею, щоб знищити інституцію, якою він керує. Це суть питання: чи може Папа суперечити доктрині, яку Господь наказав йому захищати, охороняти та передавати, доходячи до того, щоб проповідувати єресь? Чи може Папа вважати себе настільки вільним від Христа Царя і Архиєрея, що фактично використовує Папство проти волі Христа, перетворюючи Його Церкву на антихристиянську й антихристову організацію, слугиню глобалістичної еліти? Отож, постає питання: Якої «церкви» Бергольйо є «Папою»?
+ Карло Марія Вігано, архиєпископ
5 вересня 2024 року
Джерело: Exsurge Domine
