Святе Причастя можуть приймати лиш християни і тільки ті, які мають чисте серце. До нього слід готуватися постом, молитвою і покаянням.
В інших Таїнствах Господь дає різні свої дари і ласки, а у Євхаристії дає самого Себе! Ісус хоче жити у наших серцях, нас перемінювати, щоб ми любили Його цілим серцем і цілою душею.
Коли Ісус Христос установив Тайну Євхаристії?
Тайна Євхаристії, як і Священства, була установлена Ісусом Христом у Великий Четвер, ''тої ночі, якої був виданий'' (1 Кор.11,23), коли Він зі своїми апостолами звершував Тайну Вечерю.
Ісус зібравши своїх апостолів, взяв у свої руки хліб, віддав хвалу, розламав його і дав їм, кажучи: «Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин". Тоді взяв у руку чашу з вином і мовив їм: «Ця чаша – це Новий Завіт в моїй крові, що проливається за вас'' (Лк. 22,19-20).
Які є ще інші назви Тайни Євхаристії?
Небесний Хліб, ламання Хліба, Служба Божа, Причастя, Найсвятіші Тайни. Місце в церкві, де зберігається Пресвята Євхаристія називається Кивотом або Святая Святих. Кивот є переважно у формі малої церковці або голуба.
Реальна присутність Ісуса Христа в Євхаристії?
Ісус є присутній у Святому Причасті реально та правдиво, як Бог і Людина: своїм тілом, душею та Божеством. На доказ того, Господь вчинив численні євхаристійні чуда (наприклад в Лончано, Італія), щоб посилити віру християн та закрити брехливі уста скептиків. Були єретики, які твердили, що Ісус є тільки присутній у Причасті символічно або, згідно ще інших, лиш до завершення Служби Божої. Церква засудила такі погляди!
Таїнства віри приймаються не розумом, але вірою. Людині потрібна глибока покора, щоб визнати свою обмеженість, а в той же час - Божу всемогутність. Ми не все можемо і не все збагнемо до кінця своїм інтелектом, наприклад, Таїнство Євхаристії, таїнство Пресвятої Тройці…
Необхідність Святого Причастя
Причастя не є лише для вибраних або не є нагородою за святе життя, але воно є ліком проти гріха та з'єднання душі людини з Богом. Праведні приймають Причастя, щоб стати ще більш святішими і вистояти у вірі аж до кінця, а грішні, щоб стати на дорогу праведності. "Ми приймаємо Христа, щоб Він освятив нас" (св. Бонавентура). "Хто часто приймає Христа, ніби перетворюється в Нього" (св. Августин).
Плоди Святого Причастя
· Воно нас єднає з Ісусом Христом: Ісус у мені, а я у Ньому (пор. Ів. 6,56)
· Просвітлює розум і зміцнює волю перемагати злі схильності
· Очищає душу від легких гріхів
· Часте прийняття Євхаристійного Ісуса охороняє нас від важких гріхів
· Часте прийняття Причастя - це обітниця вічного життя: «Хто споживає тіло Моє і кров Мою п’є, той у Мені перебуває, а Я - в ньому» (Ів. 6,54)
Хто не може приймати Євхаристії?
· Неохрещені, протестанти
· Той, хто є у важкому грісі
· Ті, що не мають шлюбу, а живуть разом; розведені, що живуть в новій сім’ї
· На кого накладена покута не приступати до св. Причастя
· Відлучені від Церкви
Як приготуватися до Святого Причастя?
· Щирим покаянням
· Молитвою
· Постом (1 год. перед Причастям)
· Чистим та скромним одягом
Подяка за Причастя
Після Причастя потрібно 10-15 хв. присвятити молитві. Найперше слід собі усвідомити, що живий Ісус є в нас, а ми є в Ньому. "Наші молитви, які відмовляємо після Святого Причастя, мають більшу силу, ніж інші - на протязі дня, бо вони освячені присутністю самого Христа" (св. Альфонс Лігуорі).
Не можна зразу після Причастя плювати або щось їсти (10-15 хв.)
Духовне Святе Причастя
Духовне Причастя – це палке бажання прийняти Євхаристійного Ісуса. Воно може бути виражене короткою молитвою, наприклад "Господи Ісусе, ввійди до мого серця". Маємо це робити тоді, коли не можемо бути на недільній Службі Божій, коли хворіємо… , а також, багато святих це рекомендували робити часто протягом дня.
Свята Літургія має три частини
1. Проскомидія – це приготування священиком дарів хліба і вина на бічному столику (проскомидійник). Священик під час Проскомидії молиться до Богородиці і святих за конкретні намірення, в яких буде служитися Свята Літургія.
2. Літургія Слова – це перша частина Літургії, яка закінчується читанням Апостола, Євангелії та проповіддю.
3. Літургія Жертви – це момент від закінчення проповіді аж до Причастя (пісня «Іже Херевимів», «Символ віри», освячення, «Отче наш»). Центральне місце у цій частині Літургії є момент освячення. При цій молитві уприсутнюється Христова жертва на хресті та взивається в молитві до Святого Духа, щоб Він зійшов на дари хліба і вина та на зібраних людей. Тут важливо є вірою з’єднатися з Ісусом та просити вилиття Святого Духа; збудити свій намір, тобто за що маю молитися.
Хто є служителем Святої Літургії?
Служителями є єпископ та священик. Вони діють у владі свого священства від імені Ісуса Христа. Священик - це служитель святих Тайн. Він є слугою Церкви - віруючих.
Що уприсутнюється у Святій Літургії?
1. Христова смерть
2. Христове Воскресіння
3. П'ятидесятниця
Євхаристія і духовне життя християнина
Св. Літургія є центом християнського життя, бо на ній ми зустрічаємося з Воскреслим Христом, де вірою переживаємо таїнство Христової смерті та воскресіння. Ісус очищає та освячує нашу душі, дає нам благодать Святого Духа! У неділю і свята християни є зобов'язані брати активну участь у св. Літургії та не виконувати важкої фізичної праці. Участь у Літургії має бути уважна та з живою вірою. Віруючі мають приготуватися до прийняття св. Таїн – Причастя, а при потребі і Сповіді.
Основою духовного життя християнина є відношення до Ісуса. Це відношення будується на вірі і молитві. Відоме є правило віри з ранньої Церкви: "Як ми віруємо - так ми молимося, як молимося - так ми живемо". Це правило вказує на зв'язок між вірою, молитвою і практичним життям християнина. Сам Ісус в Євангеліях і апостоли у своїх посланнях закликали до постійної молитви і чування (Мт. 26,41; 1 Сол. 5,17-18; Кол. 4,2; 1 Пт. 5,8).
Апостоли поставили духовне життя ранньої Церкви на чотирьох стовпах: апостольська наука, братні спільноти, ламання хліба (Євхаристія) і спільні молитви (пор. Дії 2,42). Ось як про це свідчить найстаровинніший документ Апостольської Традиції: «Зібравшись разом у день Господній [Неділя], ламайте хліб і складіть подяку, визнавши перед тим ваші переступи, щоб ваша молитва була чистою» («Дідахе», XIV,1).
Християни збиралися на спільні молитви у яких могли брати участь лише самі охрещені. Св. Літургія («ламання Хліба») – була центром християнської молитви, де християни переживали у вірі таїнство Христової смерті і воскресіння. На Літургії вони визнавали свої гріхи, щоб бути готовим прийняти живого Ісуса в св. Причасті. У Традиції Церкви збереглися різні тексти літургій і обряди. Найвідоміші Літургії на Сході – Літургія св. апостола Якова, Літургія св. апостола Томи (Індія), Літургія св. Василія Великого, Літургія св. Івана Золотоустого, св. Григорія Богослова, Вірменська Літургія, Коптська Літургія, Халдейська Літургія, а на Заході існували Римська та Амброзіянська Літургії. Перші відомості про християнську Літургію подають св. мученик Юстин («Апологія, І,66-67») та Іпполіт Римський («Апостольське Передання»).
Життя християнина – це бути свідком Ісуса Христа, мати його Духа, бути переміненим у Нього. Цю силу і зміну серця віруючий здобуває на молитвах. Молитви Церкви мають дві форми – літургічні (спільні) та особисті (приватні). Існують різні види молитва: молитва подяки, молитва покаяння, молитва хвали або прослави. Молитва може бути у формі співу, а також є словесна і споглядальна молитва.
Літургія - це одночасно спільна молитва та особиста молитва віруючого, яка глибоко з’єднує віруючих між собою та з Христом.
