Одним із притаманних нашому народу явищ є забобони. Їх кількість і різноманітність вражає. Вони поширені по всій території України, особливо в гірських районах. Одні люди сліпо вірять їм, інші підсміхаються, але кажуть: хто знає, щось у цьому є. Все це залишилось нам у спадок з часів язичництва. Навіть хрещення Київської Русі не змогло викорінити цієї віри.
Забобони супроводжують людину протягом її життя від народження і аж до смерті. Спробуємо хоч трохи розглянути вірування, які найбільше у нас поширені.
Розпочнемо від того часу, коли людина приходить у цей світ, вперше бачить своїх батьків. Тато і мама мають багато клопотів з дотриманням різного роду приписів, які нібито захистять їхню дитину від зла. Тому кажуть, що не можна впускати в дім чужих людей, позичати щось з дому, сушити дитячий одяг на вулиці, виходити з дитиною з дому, а щоб її не "врекли" чіпляють на руку червону нитку і т. п.
Подібне є і зі шлюбом: хто перший стане на рушничок, той буде головувати у сім'ї; б'ють посуд "на щастя"; наречений не може бачити свою обраницю до вінчання у весільній сукні; не можна одружуватись в високосний рік.
Навіть смерть людини не обходиться без цієї нісенітниці: їжа для померлого, завішені дзеркала, речі, які кладуть у труну для мерця, перевертання стільців, багато різних забобон зв'язаних з копанням могили.
І буденне життя є ускладнене цими приписами: порожні відра, розсипана сіль, чорний кіт, вітання через поріг, плювання, тримання кулаків.
І все це продовжує своє існування. З часом виникають нові забобони і різні прикмети. Людина є в рабстві цієї брехні, а лише Христос дає повне визволення. Є приємно бачити людей, які живуть вільно і не вірять забобонам і всьому, що з ними зв'язано.
"Бог дав нам життя і це життя у Його Сині", не в страсі і покладанні надії на те, що виконаний жест або дотримання якогось припису допоможе уникнути небезпеки і біди. Наша надія лише на Господа нашого, Який все сотворив і все утримує у Своїх руках, а без Його волі і волосина не впаде з голови людини.
Той, хто був пов'язаний вірою в забобони, має відректись цього перед Богом, а також і своїм ближнім показувати на абсурдність такої віри.
