ПОКОРА

Покірна людина – та, яка приймає волю іншого зрікаючись своєї власної. Кожен з нас на своєму досвіді знає, як важко це реалізувати, бо в кожній людині є гординя, сваволя, бунт.

Одні впокоряються через страх, інші – з любові, ще інші – задля кар'єри або якоїсь користі. Наприклад, раби в минулих століттях мусіли слухатись своїх власників, хоча їм цього і не хотілось. Ззовні були покірні, а в серці?

Найкращим прикладом покори для нас є Діва Марія. Її слова: "Я раба Господня" в повноті виражають чесноту покори і послуху Богові. Вона зреклась своєї волі, а прийняла те, що їй приготував Бог, без заперечень чи невдоволення.

Боже слово нам каже:"Бог гордим противиться, а покірним дає благодать", бо ті, які уповають на Нього ніколи не будуть засоромлені. А від покірної людини і диявол втікає.

Випадок, який трапився з одним чоловіком наочно демонструє це. Він був дяком при церкві і одного разу, коли священик мав молитись над біснуватою людиною екзорцизм, то покликав його на допомогу. Дяк не дуже цього хотів, тому священик вмовляв його і дав йому таку пораду:"нічого не бійся, будеш говорити те саме, що і я." Той погодився і вони пішли. Коли демон, який жив у біснуватому, побачив священика, то закричав:"чого ти прийшов сюди, трубо?". Той відповів:"я не труба, але з Божою допомогою нею стану". Потім злий дух запитав і дяка:"а ти чого сюди прийшов, осле?", а той пригадуючи пораду священика відказав:"я не осел, але з Божою допомогою ним стану". І через покору цього простого чоловіка демон вийшов із біснуватого.

Господь потребує покірних серцем людей, які бажають Йому служити. Щодня ми маємо нагоду випробувати, чи ми справді покірні перед Богом, чи живемо для себе і своїх бажань. Покірна людина визнає свій гріх, свою неміч і просить в Ісуса допомоги.

Святі, яким Господь дав ласку творити чуда, оздоровляти хворих, були покірні і не приписували собі якоїсь вибраності чи святості, тому Христос міг діяти через них для сповнення Своєї волі.

А що ми? Коли прийде випробування, хвороба, терпіння, приймаємо це чи нарікаємо, принаймі в серці? Навіть коли за вікном не та погода, якої ми очікували, то в нас повстає бунт і невдоволення. А це означає, що нам бракує покори і любові до Христа.

]