Архиєпископ Вігано: "Зараз Церква є безжиттєва, покрита метастазами, спустошена" і переживає "нову Гетсиманію останніх часів"

Архиєпископ Карло Марія Вігано виступив на захист Діви Марії у відповідь на зухвалу проповідь Папи Франциска Бергольо з нагоди свята Гваделупської Богородиці, 12 грудня 2019 року, де він, називає вчення про Марію як Cпів-відкупительки "нісенітницею", оминає її атрибут "Приснодіви" та називає її "метискою". Подаємо також витяг з його промови: 

"[Марія] вірна своєму Вчителю, який є її Сином, єдиний Відкупитель, вона ніколи не хотіла взяти для себе щось від свого Сина. Вона ніколи не представилася як спів-відкупителька. Ні, але як учениця. (...) Марія - жінка, Марія - мати, без іншого істотного титулу. Інші титули - згадаймо про лауретанську літанію - це титули закоханих дітей, які співають Матері, але не торкаються сутності буття Марії: жінки та матері. І третє означення, про яке я б сказав, дивлячись на неї: вона хотіла бути для нас метискою (ред.: потомство генетичної міжрасової змішаності), вона себе метисувала [змішала]. І не тільки з Хуаном Дієґо, але й з людьми. Вона змішалася, щоб бути Матір'ю всіх, вона змішалася з людством. Чому? Тому що вона "змішала" Бога. І в цьому полягає велика таємниця: Марія Мати "змішала" Бога, правдивого Бога і правдиву людину, у своєму Сині. Коли приходять сказати нам, що потрібно визнати її такою, або оголосити ще іншу догму, не дозвольмо себе розгубити базіканням: Марія - це жінка, вона - наша Пані, Марія - мати свого Сина і Святої ієрархічної Матері Церкви, Марія є метиска, жінка наших народів, яка змішала Бога". Взято з офіційного сайту Ватикану.

Арх. Вігано у своєму зверненні до католиків ще раз окреслив трагічний понтифікат Псевдо-Папи Берголья і методи руїни Католицької Церкви, які підступно реалізувалися на протязі останніх десятиліть. Також він закликав католиків "сповідувати незмінну віру Церкви перед ревом Злого, який її обліг. Ми, - пише він, - хочемо чувати з нею та з Ісусом у цій новій Гетсиманії останніх часів; молитися і чинити покаяння за надолуження численних образ, які заподіяно Богові і Церкві". Його звернення розпочинається зворушливими словами пророка Ісаї, де говориться про волю Бога більше не мовчати перед гріхом ідолопоклонства. 

* * * 

"Так говорить Бог, Господь, який створив небеса і розпростер їх, який створив землю з усім, що вона родить; він, який дає на ній дихання людям, дух тим, що по ній ходять. (...) 

"Я - Господь: це моє ім'я! Я іншому не поступлюся славою моєю, ані моєю честю - різьбленим божкам [ідолам]" (...) 

Господь виходить, немов велет; неначе воїн, розбуджує завзяття; дає воєнний клич, гукає і витязем на ворогів виступає. 

Я мовчав довго, не говорив, я стримував себе. Але тепер кричатиму, наче породілля, стогнучи і задихаючись тяжко. Я спустошу гори й пагорби, я висушу всю їхню зелень, я з рік зроблю пустиню, я висушу озера. (...) 

Вони повернуться назад, окриті великим соромом, вони, що на кумирів уповали та на бовванів казали: Ви боги наші! (...) 

Хто видав Якова на грабунок, Ізраїля - дряпіжникам? Хіба ж то не Господь, що проти нього ми згрішили, його дорогами ходити не хотіли, не слухали його закону? 

Тому й вилив на нього обурення свого гніву і лють війни. Вона палала кругом нього, та йому ні гадки; вона його палила, та йому байдуже" 

(Ісая 42,5-25). 

* * *

Марія - Непорочна Діва і Мати - Acies ordinata, ora pro nobis 

"Чи є може у серці Діви Марії щось інше, як Ім'я Господа нашого Ісуса Христа? Ми теж хочемо мати в своєму серці лише одне ім’я: Ісусове, як Пресвята Діва". 

Трагічна історія цього невдалого Понтифікату продовжується з настирливою послідовністю переломних подій. Не минає й дня, як із найвищого престолу Верховний Понтифік продовжує руйнувати Петровий Престол, використовуючи та зловживаючи своєю найвищою владою: не для сповідування [віри], але для заперечення; не щоб підтверджувати, але вводити в оману; не щоб об’єднювати, але розділяти; не будувати, але руйнувати. 

Матеріальні та формальні єресі, ідолопоклонство, поверховість усіх видів: Папа Бергольо не перестає завзято принижувати найвищий авторитет Церкви, "деміфологізуючи" папство, як би про це сказав знаменитий товариш Карл Ранер. Його дії спрямовані на те, щоб порушити Святу Спадщину Віри і завдати ран Католицькому Обличчю Христової Нареченої своїми промовами і діями, маскуванням і брехнею; цими своїми брутальними жестами показової спонтанності, які, однак, є ретельно задумані та сплановані, завдяки ним, він підносить себе в постійному нарцисичному самозвеличенні, тоді як постать Римського Папи є принижена і затьмарений образ цього Солодкого Христа на землі. 

Його дії послуговуються магістеріальною імпровізацією, тобто наближеним навчанням - розмитим і підступним, як сипучі піски; не тільки в найвищих ешелонах влади журналістів з усього світу, в тих ефірних просторах, які можуть висвітлити патологічний делірій [марення] оманливої всемогутності, але також в рамках найбільш святкових урочистостей, які мали б викликати святий острах і благоговійне ставлення. 

З нагоди пам’яті Гваделупської Богородиці, папа Бергольо в черговий раз проявив вибух своєї явної марійської нетерпимості, яка має відлуння у цій, яку мав Змій в історії гріхопадіння, про що говорить Прото-евангеліє, яке пророкує радикальну ворожнечу поставлену Богом між Жінкою та Змієм. Ця виявлена ворожнеча Змія буде аж до кінця світу намагатися ввіп'ястися в П'яту Жінки та торжествувати над нею та її потомством. Ця нетерпимість Папи Римського - це явна агресії проти привілеїв та величних атрибутів, які роблять Непорочну Приснодіву - Матір Божу жіночим додатком в таїнстві воплоченого Слова, яка внутрішньо з'єднана з Ним у ділі Відкуплення. 

Після того, як понизивши її до рівня "близької сусідки", до мігрантки у втечі, простої мирянки із вадами та кризами звичайної жінки позначеної гріхом, або ще до учениці, якій, звичайно, нічого нас навчити; після того як баналізуючи та десакралізуючи її, - аналогічно феміністкам, які стали популярними в Німеччині своїм рухом "Марія 2.0", спрямованим на осучаснення Богородиці, щоб надати їй видимість за їхнім образом та подобою, - Папа Бергольо, недавно, лютував на Найяснішу Царицю і Непорочну Матір Божу, яка «змішалася з людством ... і змішала самого Бога». Кількома жартами, він вдарив в серце марійської догми та пов’язаної з нею - христологічної догми.

Марійські догми - це спеціальні печаті католицьких правд нашої віри, сформульовані на соборах в Нікеї, Ефесі і Халкедонії. Вони є непорушним захистом проти христологічних єресей і проти лютих атак воріт пекла. Хто їх "змішує" та оскверняє, виявляє, що є на стороні Ворога. Нападати на Марію - це означає накинутись на самого Христа; нападати на Матір - це повстати проти Сина і збунтуватися проти самого таїнства Пресвятої Трійці. Непорочна Богородиця [Tеотокос], "страшна, як військові загони з розгорнутими знаменами" (Пісня Пісень 6,10) - acies ordinata - буде боротися, щоб спасти Церкву та знищити військо Ворога, звільненого з кайданів, який оголосив їй війну; і разом з ним усі демонічні Пачамами повернуться остаточно у пекло. 

Папа Бергольо, здається, вже не стримує своєї нетерпимості до Непорочної Діви. Завжди в центрі уваги телекамер, він, навіть, не може приховати її під поверховою та показовою побожністю. Він ухиляється від урочистих святкувань Успіння Богородиці і молитви Вервиці разом з вірними, які колись заповнювали двір Святого Дамаза та верхню галерею базиліки Святого Петра разом з папою Іваном Павлом II та папою Бенедиктом XVI.

Пачамами у Ватиканських садах і у церкві Святої Марії на Транспонтіно, 04-05.10.2019 (ВІДЕО)

Папа Бергольо використовує Пачамаму, щоб змусити відступити Гваделупську Діву Марію. Інтронізація цього амазонського ідола аж на вівтар сповідування Святого Петра, було нічим іншим, як оголошенням війни Пані і Покровительці всіх Америк, яка своїм об'явленням Хуану Дієго знищила демонічних ідолів і, завдяки її материнському посередництву, вона завоювала індіанців для Христа і поклоніння "Правдивому та Єдиному Богові". І це не є якась легенда! 

Через кілька тижнів після закінчення синодальних подій, які показали введення Пачамами в серце католицизму, ми дізналися, що соборне лихо Novus Ordo Missae ["Новий Чин Месси"] зазнає наступних оновлень, а саме, введення до Євхаристійного канону нового терміну «роса», замість згадки про Святого Духа - Третьої Особи Святої Трійці. 

Це подальший крок занепаду католицького культу почитання Бога через натуралізацію та іманентність, через пантеїстичний та ідолопоклонний Novissimus Ordo. "Роса", як ми дізналися від отців синоду, - це сутність, яка присутня в "теологічному місці" амазонських тропіків. Вона постає як новий іманентний принцип запліднення Землі, що "переісточується" у Все пантеїстично пов'язане, до чого люди є освоєні і підкорені на славу Пачамами. І ось ми знову вкинуті в темряву нового мондіялістичного язичництва та еко-племен, з їх демонами та збоченнями. Від цього літургійного спотворення Боже Об’явлення деградує від повноти до архаїзму; від іпостатичної ідентичності Святого Духа ми спускаємось вниз до символічного та метафоричного замирання - до роси, яку масонська гноза зробила своєю вже досить давно.

Процесія з Пачамамою (Богиня Мати Земля) 04.10.2019р. у Ватикані (детальніше у ВІДЕО)

Але повернемося на мить до ідолопоклонних статуй, виняткової потворності, та до заяви Папи Берголья наступного дня після їх винесення з церкви на Транспонтіно та їх потоплення в Тибрі. Також цього разу слова Папи мають запах колосальної брехні: він змусив нас повірити, що фігурки були швидко вийняті з брудних вод завдяки втручанню поліції. Ми приголомшені, чому знімальна група VaticanNews, якою координують Торніеллі та Спадаро з Civiltà Cattolica, з репортерами та операторами прес-центру, не здогадалися знімати водолазів та увіковічнити рятунок Пачамами. Також, малоймовірно, щоб таке видовище не привернуло уваги якихось перехожих, які б змогли зняти на мобільний телефон і потім подати цю сенсацію в соціальні мережі. Ми намагаємось поставити питання тій особі, яка зробила цю заяву. Звичайно, і цього разу, він відповів би нам своїм красномовним мовчанням. 

Вже більше шести років, як ми отруєні фальшивим вченням, крайнім синтезом усіх двозначних соборних формулювань та пост-соборних помилок, які невпинно пропагувалися, і більшість з нас їх навіть не помітили. Це тому, що Другий Ватиканський Собор відкрив [двері Церкви], окрім скриньки Пандори, для Вікна Овертона, і це настільки поступово, що ми навіть собі не усвідомили реалізацію спотворень, правдиву природу реформ, їх драматичні наслідки, і навіть не підозрювали, хто насправді керував тією гігантською підривною операцією, яку модерністський кардинал Суененс назвав "1789 роком Католицької Церкви". 

Таким чином, протягом останніх десятиліть, Містичне Тіло було повільно обезкровлене від своєї життєвої лімфи через невпинну кровотечу: Святу Спадщину Віри поступово руйнували, зприроднили догми, секуляризували і поступово оскверняли поклоніння Богові, мораль відкинули, священство осквернили, Євхаристійну жертву протестантизували і перетворили на святковий Бенкет ... 

Зараз Церква є безжиттєва, покрита метастазами, спустошена. Божий люд йде навмання, неграмотний і позбавлений своєї віри, в темряві хаосу і розділення. В останні десятиліття, вороги Божі, прогресивно спустошили двохтисячолітню Традицію. З нечуваною поспішністю, завдяки підривному поштовху цього понтифікату, який підтримує потужна єзуїтська структура, раптово завдаючи Церкві смертельного перевороту [смертельного удару]. 

З Папою Бергольо - як і з усіма модерністами - не можливо знайти порозуміння, оскільки характерним знаком для модерністської єресі є, власне, маскування. Майстри помилок і експерти мистецтва обману "домагаються, щоб загально визнати те, що є двозначним, представляючи його з невинної ​​сторони, що послужить в подальшому паспортом для введення отруйної сторони, яка на початку була прихованою" (о. Маттео Лібераторе, ТІ). Таким чином, брехня, вперто і нав’язливо повторювана – стає "правдивою" і приймається більшістю. 

Типовою тактикою модернізму, також, є підтвердження того, що ви хочете знищити, використовуючи розмиті та неточні терміни, пропагуючи хибне твердження, без його чіткого формулювання. Це є саме те, що робить Папа Бергольо з його розмитим аморфізмом "Таїнств віри", з притаманним йому доктринальним наближенням, завдяки якому він "змішує" і руйнує найсвятіші догми. Подібно як це він зробив з цими марійськими – Приснодіви і Матері Божої. 

Результатом цього зловживання влади є те, що ми маємо перед очима сьогодні: Католицька Церква, яка вже не є католицькою, але нагадує, резервуар, який позбавлений свого правдивого вмісту і наповнений запозиченими речами. 

Поява Антихриста є неминучою, вона є частиною закінчення історії спасіння. Але ми знаємо, що вона є передумовою всезагального тріумфу Христа та його славної Нареченої. Скільки з нас не дали себе обманути цими ворогами Церкви? Ми виховані в церковному тілі і повинні об’єднатися, щоб чинити загальний спротив проти Лукавого [Сатани], переможеного вже давно, але все-ж-таки, здатного нашкодити і спричинити багатьом вічну загибель, і якому Пресвята Богородиця - наша Полководиця, остаточно розчавить голову. 

Тепер це стосується нас. Без двозначності, не дозволяючи себе вигнати з цієї Церкви, в якій ми є законними дітьми, і в якій маємо священне право почувати себе як вдома, без ненависної орди ворогів Христа, що змушують нас відчувати себе вигнанцями, схизматиками чи відлученими. 

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

• Архиєпископ Вігано: Скандальний концерт пропаганди ЛГБТ у Соборі. Відень без пастиря
• Архиєпископ К. М. Вігано: "Кардинали, єпископи! Зверніться до папи з братнім виправленням. Він не утверджує своїх братів у вірі"

Тепер є наш час! Тріумф Непорочного Серця Марії, - Спів-відкупительки та Посередниці усіх ласк, - проходить через її "малих дітей", безумовно, крихітних та грішних, але одною ознакою абсолютно відмінних від членів, які є зараховані до армії Ворога. Ці "малі" є цілковито посвячені Непорочній Діві Марії, щоб бути її п'ятою, найбільш приниженою і найбільш зневаженою частиною тіла, яку найбільше ненавидить пекло, але вона разом з Нею [Богородицею] розчавить голову пекельному Монстру. 

Св. Луї Марія Гриньйон де Монфор запитував себе: "Але коли відбудеться цей тріумф? Тільки Бог це знає". Наше завдання - чувати і молитися, до чого гаряче закликає свята Катерина Сієнська: "О! Я вмираю і не можу померти. Не залишайтеся в недбалості; використовуйте теперішній час на те, що можна зробити. Перевіряйте себе у Христі Ісусі - солодкій любові. Зануртеся до Крові Христа розп'ятого, розіпніть себе на хресті разом із розп'ятим Христом, сховайтеся в ранах Христа розп'ятого, обмийтеся в крові розп'ятого Христа " (Лист 16). 

Церква покрита темрявою модернізму, але перемога належить нашому Господу та його Нареченій. Ми хочемо продовжувати сповідувати незмінну віру Церкви перед ревом Злого, який її обліг. Ми хочемо чувати з нею та з Ісусом у цій новій Гетсиманії останніх часів; молитися і чинити покаяння за надолуження численних образ, які заподіяно Богові і Церкві. 

+ Карло Марія Вігано 

Титулований Архієпископ Ульпіани 

Апостольський нунцій 

19.12.2019 

Джерело: 

Corrispondenza Romana

Life Site News