![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgEkjLhIUX5u3rj6yUV3HZea_R53HhTwXE2nadCVncFCWrV2aEndJrGJfbyVq38g3oFj5zj7lzMgDzDccj-vgtJepy3n_KmUosT9BzFlPY1MAwqsXNx8Qgnz0OdcF2fsoLsl8Tw5SOSEOTu/s320-rw/72043321_509608093213156_4490715266648375296_o.jpg)
Я і мій чоловік – християни. Коли одружувалися, ми разом вирішили і пообіцяли Богові, що охочі прийняти від Нього кожну дитину, яку Він захоче нам дати, і хоч знали, що це буде нелегко. Коли ми чекали третю дитину, лікарі відправляли мене на аборт, бо дитина напевно буде калікою. Про аборт не могло бути і мови. Замість того ми з чоловіком ще ревніше молилися і Господь нам подарував гарне здорове дівчатко. Коли Бог нам благословив наступних дітей, завжди це було пов’язано з великими труднощами: лікарі виявляли ускладнення – йшлося про життя моє і дитини ( я мала „резус –”, а дитина – „ резус +”); з роками збільшувався ризик, що дитина народиться з синдромом Дауна. Лікарі за кожним разом наполягали на аборті. Родина і знайомі давали нам відчути, що ми якісь диваки…
Однак це нас не зломило! Чим більше нас було, тим гарячішою була наша молитва. І тепер, коли ми всі разом ( я, чоловік і 10 дітей ) молимося, дякуємо Ісусові за дар життя кожної дитини. Кожного дня ми бачимо як Господь опікується нашими дітьми і охороняє їх. З цього пізнаємо, що Бог є з нами і тому ми не мусимо нічого боятися!