Церква Христова була заснована Ісусом Христом з ієрархічною структурою. Апостоли були першими пастирями і головами християнських громад. Свій апостольський уряд і духовну владу вони передавали своїм намісникам єпископам через покладання рук [хіротонію]. Вже в ранній Церкві можна розрізнити три роди людей: провід Церкви, вірні та оглашенні.
Найстарший історик Церкви єп. Євсевій (+340) про раннє християнство каже: «Кожна окрема Церква має три роди людей: один з них становить провід, а два інші – це піддані, бо люд Христової Церкви ділиться на тих, що вірять, і тих, хто приготовляється до св. Хрещення». Св. Ієронім (+420) бачить у Церкві аж п’ять поділів, до яких належать єпископи, священики, диякони, вірні та оглашенні. Духовний провід (єпископи і священики) був даний для Церкви для її будування і освячення. Священнослужителями в Церкві можуть бути тільки чоловіки.
Крім ієрархічної структури у 4 столітті в Східній Церкві сформувався ще особливий стан богопосвяченого життя наслідування Ісуса на засадах євангельських рад - убогості, чистоти і послуху. Цим станом є монаше життя. Монастирі - це доми молитви і центри духовного життя. Там має горіти вогонь Святого Духа, щоб монахи і монахині могли запалити і підбадьорити віруючих, які живуть в родинах до витривалості та духовної боротьби з гріхом і старою людиною. Особливе місце серед них займають контеплятивні монастирі. Усі монастирі, кожен у свій спосіб, беруть участь в місії Церкви та є підпорядковані церковній владі єпископа, Патріарха чи Папи. Кожна місія починається і реалізується спершу на молитві, а потім у терені. Місіонерам необхідна в тилу молитовна підтримка та малі духовні самозречення людей віри.
У Христовій Церкві від самих початків лаїк (гр. «λαός» - "простий народ", "люди", "миряни") – це охрещений християнин, який не належить до церковної ієрархії.
Хто належав до числа вірних?
До числа вірних, для відрізнення від духовенства і катехуменів, належали усі ті, хто вже прийняв св. Тайну Хрещення. Вони були повноправними членами Церкви. Звідси і пішов поділ у св. Літургій на: Літургію оглашенних та Літургію вірних. Ким були оглашенні або катехумени?
Грецьке слово «катехумени» означає "оголошені" чи "оповіщені", тобто ті, що зголосилися прийняти християнську віру та виявили бажання навчитися її, щоб після відповідних іспитів прийняти Св. Хрещення. Час катехуменату тривав 3 роки. Катехумени не вважалися повноправними членами Церкви.
Вірних, які прийняли св. Хрещення звали по-різному: неофітами або просвіченими, бо св. Тайну Хрещення раніше називали Тайною Просвіщення, яка просвітлює розум і душу. А також втаємниченими, тобто ті, які знали всі правди християнської віри, про які не знали оглашенні. Їх звали також досконалими, бо вони мали повне право брати участь у св. Євхаристії.
Права і обов’язки вірних
1. Право брати участь у всій св. Літургії та інших таїнствах Церкви;
2. Право молитися молитву «Отче наш»;
3. Право слухати науки про глибокі правди святої віри;
4. Право на християнський похорон та церковні відпусти;
5. Право вільно вибирати стан свого покликання (подружжя, дівство, священство і монашество);
6. Право вільно звертатися до своїх пастирів та до церковного суду;
7. Право закладати християнські організації та об'єднання.
1) Обов'язок слухати своїх пастирів та постанови Соборів;
2) Виконувати накладені покути (епітимії) після важких провин;
3) Обороняти християнську віру і моральні цінності;
4) Давати добрий приклад християнського життя;
5) Чинити діла милосердя;
6) Допомагати у місії Св. Церкви кожен на своєму місці: словом, ділом і життям (Без участі мирян навіть місія пастирів не може досягнути свого повного успіху. Так було колись, так є і сьогодні).
