Слова помираючого солдата: "Він мені простив!"

В Іспанії немилосердно лютувала громадянська війна. Червона армія (більшовики) залишала після себе зруйновані церкви, спалені села, понівечені трупи людей.

Іспанські націоналісти відповідали не меншою жорстокістю.

Одного разу, коли загони націоналістів визволяли одне село від комуністів, знайшли там важкопораненого молодого іспанського революціонера, воїна Червоної армії. Граната розірвала йому груди. Умираючий підняв руку та слабеньким голосом вимовив:

- Священика! Покличте до мене, прошу, священика!

- Іди до пекла, більшовицька свиня, - закричав один з націоналістів. Але його друг співчував пораненому помираючому:

- Я подивлюсь, може знайду священика!

Через кілька хвилин біля важкопораненого хлопця схилився священик.

- Хочете висповідатися?, - запитав його.

- Так, я хочу розказати про свої гріхи, - з останніх сил відповів помираючий.

- Ви місцевий священик?

- Так.

- Боже мій!, - сказав хлопець і у його очах відбилось страждання, яке переживала його душа.

Досить довго був священик біля помираючого. Його волосся було мокрим від поту, а обличчя стало блідим як стіна. “ Занесіть цього хлопця до найближчого дому, щоб не помер на вулиці!” сказав священик.

Хлопчина з останніх сил ділиться з тими, які його несуть:

- Він мені простив! Дав мені розгрішення!

- Чому б тобі не простив? Це його обов'язок, - відказав один з націоналістів.

- Ви не знаєте, що я зробив! Я сам вбив 32-ох священиків. В кожному селі, я спершу йшов у дім священика. І у вашому селі я зробив те саме. Священика я не знайшов, але знайшов його батька та двох братів. Я запитав їх, де можу знайти їхнього священика? Вони не хотіли мені сказати, тож я всіх їх розстріляв. Ви розуміли, що, я вбив батька та братів вашого священика, який мене тепер сповідав!... А він мені простив.