Крик душі: свідчення мами, яка не зробила запланований аборт Сила страху паралізує людину Гріхи проти гідності подружжя Боротьба Церкви з єресями: минулі та сучасні єресі 1 Божа Заповідь і гріхи проти неї (обширно) Міжрелігійний діалог витіснив місійну природу Церкви. Які руйнівні плоди це принесло? "Дім Аврамічної Сім'ї" - нова Вавилонська вежа і формування нової синкретичної релігії New Age

середу, 18 березня 2020 р.

Коронавірус: світовий хаос та скасовані Святі Літургії. Приклади добрих пастирів у часи епідемій

Епідемія чи приховані цілі світової еліти? 

По цілому світі проходить хвиля боротьби з коронавірусом (Covid-19), який спалахнув у Китаї. Все нові і нові держави (разом 162) приймають заходи карантину та виявляють число своїх потерпілих громадян. Найбільш потерпілими країнами на даний час є Китай (80,8 тис. заражених, 3214 мертвих), Італія (27,9 тис. заражених, 2158 мертвих) та Іран (14,9 тис. заражених, 853 мертвих ). У Європі найбільш інфікована цим вірусом є Італія, Іспанія, Німеччина, Франція і Швейцарія. В Україні зареєстровано 7 лабораторно підтверджених випадків захворювання на COVID-19 і 1 особа померла.

За даними онлайн-статистики станом на 16 березня 2020 року у світі більше 181,3 тис. заражених; 7,1 тис. померли і 78,3 тис. госпіталізовані. Найбільше уражена група ризику - це люди похилого віку; хто має хронічні хвороби; курці та особи, які мали прямий фізичний контакт з хворими. Вірус має дві форми - легку і важчу. Захворювання, викликане новим коронавірусом, не можна назвати смертельним, адже летальність складає 3,4%. 

Навколо цієї епідемії, яка має своє природнє або лабораторне коріння (це ще невідомо!), мас-медія наганяють людям страх, а світова глобалістична еліта робить різні маневри для досягнення своїх цілей (редукція населення, економічна криза, війна...) Час усе покаже!

Читати також:

За даними фахівців цей вірус перейшов на людину від тварин. Сьогодні лікарі лікують лише його симптоми. У цей час державна влада робить тиск на християнські Церкви, щоб скасувати або обмежити публічні молитви. Християни знають, що нічого не стається у світі без Божого допусту, навіть, якщо це фізичне зло вийшло зі злої волі людини. Церква завжди вважала, що пандемії в історії людства були Божими бичами за гріхи народу. Сьогодні чаша беззаконня є переповнена також на терені християнських народів: безбожжя, деморалізація, розлучення, аборти, пропаганда гендерної ідеології (ЛГБТ-орієнтації), відступництво від віри, поширення неомодерних єресей, релігійний синкретизм, ідолопоклонство Пачамамі тощо). 

Церква, в особі своїх жертовних єпископів, священиків, монахів та вірних, протистояла лиху минулих епідемій молитвою і покаянням, а також була близька до хворих і помираючих, надаючи їм духовну опіку та Святі Тайни. Переляканий світ потребує жертовних, вірних та безстрашних пастирів, які є близькі до людських бід! 

Скасування святих Мес 


Багато пастирів на визначений і на невизначений період скасували Святі Меси (Літургії). Ватикан та католицькі єпископи США та Європи (Італія, Німечина, Чехія, Словаччина) пішли тим шляхом (дивися більше: Life Site New). Для багатьох католиків це є шок! Відомий італійський католицький журналіст Антоніо Сочі у своїй публікації пише про пастирів Італії: «Не видно на вулиці жодного святого Карла Боромеа. Всі поховалися в куріях. «Лікарі», що мали б лікувати людські душі – залишили свою паству, навіть дотримуючись без заперечень урядової постанови, яка призупиняє Меси по всій Італії аж до 3 квітня із присутністю віруючих. Це безпрецедентний факт. [...] Вперше за дві тисячі років країна, яка є центром християнства, залишиться цілими днями повністю без Меси. [...] Звичайно, Державний секретаріат Ватикану та Єпископська Конференція Італії навіть не намагалися протистояти цьому чи це обговорити (рішення влади) [...] Це нечувана ситуація, яка повністю збиває з пантелику католиків, які відчувають себе покинутими тими, які б мали бути пастирями, але також відчувають себе позбавленими Божої присутності в той момент, коли є найбільша потреба довіритись та молитися. [...] В Катехизмі Католицької Церкви читаємо: «Без неділі ми не можемо жити", - сказав священик і мученик Сатурніно на початку четвертого століття, під час одного з найлютіших антихристиянських переслідувань за Діоклетіана в 304 році. Звинувачений у служінні Євхаристії для своєї спільноти Сатурніно зізнається без зволікань: "Без Євхаристії ми не можемо жити". І одна із мучениць додала: "Так, я також була на зібранні і брала участь у вечері Господній з моїми братами, бо я є християнка". 

Також, 14 березна цього року, архиєпископ Карло Марія Вігано написав своє звернення з приводу скасування Святих Мес в Італії. Він пише: «Церква для служіння загального блага і Держави, не повинна зрікатися від того, щоб бути сама собою, і залишати свою місію проголошувати Христа нашого єдиного Господа і Спасителя, треба бути обережним, щоб не затемнювати його божественні привілеї Мудрості та Істини і ні в якому разі не зрікатися авторитету, що походить від Володяря царів землі - Господа нашого Ісуса Христа. Церковні події цих годин дали зрозуміти, якщо цього було потрібно, трагічну підпорядкованість Церкви Державі, яка всіма способами намагається і працює над руйнуванням християнської ідентичності нашої Італії, її поневолення ідеологічного, аморального - ворога людини і сім'ї; поневолення мондіалістичного, мальтузіанського, абортивного та міграційного. Вона хоче знищення Церкви, і, звичайно, не добра нашої країни». 

Святий Папа Григорій Великий і епідемія чуми Юстиніана? 

У 6 столітті спалахнула епідемія чуми, відома в історії як чума Юстиніана. 543 року вона появилася на півдні Італії. 

У цей період Італія була спустошена хворобами, голодом, соціальними заворушення та нападами Лонгобардів. Між 589 і 590 роками, жорстока епідемія чуми, після спустошення Візантійської території на Сході та території Франків на Заході, посіяла смерть і терор на півострові і потрапила в місто Рим. Римські громадяни трактували цю епідемію як Боже покарання за аморальність міста. Першою жертвою чуми в Римі став Папа Пелагій II, який помер 5 лютого 590 році. Духовенство та римський сенат обрали монаха Григорія, який був представником Папи Пелагія ІІ у Константинополі, а потім його особистим секретарем. 3 вересня 590 року він був висвячений на єпископа Риму і став одним з найвпливовіших людей в імперії.

Новий Папа негайно зіткнувся з лихом чуми. Григорій Турський (538-594), який був сучасником і літописцем тих подій, каже, що в пам’ятній проповіді, виголошеній в церкві Св. Сабіни, Папа Григорій запропонував римлянам наслідувати приклад сокрушення і покаяння мешканців Ніневії: «Огляньтесь навколо: ось меч Божого гніву роздмухується над усім народом. Раптова смерть вириває нас із світу, майже не даючи нам ні хвилини часу. У цей самий момент, навколо нас, є скільки людей поглинуті злом, що навіть не хочуть подумати про покаяння». 

Папа Римський закликав підняти своє серце до Бога, який допускає такі страшні покарання, щоб виправити своїх дітей і, щоб вгамувати Божий гнів. Він наказав організувати покаяльну процесію всього римського населення у формі "літаній шести видів" - відповідно до статі, віку та стану. Хресний хід рушив від різних церков Риму до Базиліки Санта Марія Маджоре, супроводжуючи подорож співом літаній. Таке є походження так званих головних Літаній Католицької Церкви, за допомогою яких ми молимось Богу, щоб захистити себе від лиха. 

Римляни у семи молитовних процесіях повільним кроком, босоніж і посипаними попелом головами просувалися вулицями Старого Риму. Під час того як люди йшли містом, занурені в гробове мовчання, чума прогресувала далі так, що на протязі одної години 80 осіб впали на землю мертві. Але Папа Григорій не переставав ні на мить закликати людей продовжувати молитися до Бога і взивати допомоги та заступництва Матері Божої. Він наказав, щоб попереду процесії несли ікону Богородиці, намальовану євангелистом св. Лукою, що збереглася в Базиліці Санта Марія Маджоре, (Григорій Турський, Historiae Francorum, liber X, 1 , в Opera omnia, під редакцією JP Migne, Paris 1849 p. 528). 

Традиція розповідає, що в міру просування святої ікони Богородиці у місто повітря ставало чистим і легким, а вірус чуми розсмоктувався, не витримував Божої присутності та сили. Процесія людей дійшла до мосту, відомого у середньовіччі як Castellum Crescentii, коли раптом почувся хор ангелів. Тоді Папа Григорія, піднявши голову, побачив на вершині Замку ангела, який після того як осушив свій меч від крові, помістив його в піхву, на знак припинення покарання. Папа зрозумів, що епідемія чуми зупинилася, і так сталося. Цей замок від того часу почали називати Замком Святого Ангела (Castello di Sant'Angelo) і він є видимим історичним свідком епідемії чуми в Римі 590 року. 

Як Cвятий Карло Борромей протистояв з вірою епідемії свого часу? 


Святий Карло Борромео (1538-1584) італійський святий, кардинал і архиєпископ Мілану з 1565-1583 роках. У 1576 році 11 серпня в цьому італійському місті спалахнула страшна епідемія чуми. Влада міста робила (ті, які не втекли) усі заходи, щоб рятувати людське життя: розширювали старі та відкривали нові лікарні, організовували санітарні служби, прийняли превентивні заходи, забезпечили надання духовної опіки для хворих тощо. 

Сам Карло Борромео, як духовний пастир, відвідував хворих та дбав про розподіл їжі. Усвідомлюючи небезпеку, у вересні він склав заповіт і позбавив себе всіх володінь, його одяг перемінився на одяг для найбідніших. Але, перш за все, він духовно опікувався вірними: закликав монахів міста, зокрема капуцинів та усіх парафіяльних священиків, відвідувати хворих, сповідати, уділяти Єлеопомазання, служити Меси навіть на вулиці, але не залишити помираючих без Святих Тайн. На допомогу для духовних потреб він також покликав священиків з околиць. Щоб оживити віру тих, хто не міг брати участь у житті Церкви, він друкував буклети з молитвами та розважаннями.

На початку жовтня архиєпископ Мілану організував публічні та приватні покаяльні молитви. Він був переконаний, що епідемія – це «кара з неба» за гріхи народу і для цього необхідно застосувати духовні середники: молитву і покаяння. Він також докоряв міській владі, що вони поклали більше надії на людські середники, ніж на Божі. 

Влада міста продовжувала виступати проти публічних церковних заходів, боячись, що масове зібрання людей може збільшити поширення епідемії, але Святий Карло, що «був керований святим Духом», - як розповідає його біограф Джюссані, - їх переконав, вказуючи на численні історичні приклади перемоги над епідеміями, серед яких епідемія в Римі 590 році за Папи Григорія Великого. 

Під час того, як епідемія поширювалася, архиєпископ наказав організувати три покаяльні процесії: 3, 5 і 6 жовтня, щоб «вгамувати Божий гнів». Першого дня святий, хоч це не був час Великого посту, посипав попелом голови тисячам вірних, закликаючи їх до покаяння. Після закінчення покаяльного жесту, молитовна хода попрямувала до базиліки св. Амброзія. Святий Карло сам в переді очолив процесію, одягнений у покаяльний одяг, босий, з покаяльним шнуром на шиї та великим хрестом у руках. У церкві він проповідував про перший плач пророка Єремії "Quomodo sedet sola civitas plena populo", заявивши, що гріхи людей викликали справедливе Боже обурення. 

Друга покаяльна процесія завершилася в базиліці Святого Лоренця Великого. У своїй промові до народу, святий порівняв місто Мілан до сну Новоходоносора про який говорить пророк Даниїл, вказуючи, що «Божа відплата прийшла на нього». 

Третя покаяльна хода була напрямлена до базиліки Святої Марії. Святий Карло ніс у своїх руках реліквію цвяха, яким було розіп’ято нашого Господа, подарованого імператором Теодосієм святому Амвросію у V столітті. Проте чума ще не відступала… Населення Мілану помирало від смертоносної епідемії. Місто втратило третину жителів (15 тис.), а решта перебували у карантині або не наважувалися покинути свої домівки. 

Тоді архиєпископ наказав встановити на головних площах та міських переходах близько двадцяти кам’яних стовпчиків, увінчаних хрестом, щоб мешканці, дивляться з вікон будинку, кожного кварталу міста могли брати участь у Святих Месах (Літургіях) та публічних молитвах. Боротьба з духом смерті тривала… 

Одним із покровителів Мілана був святий мученик Себастьян, у якого просили заступництва римляни під час чуми 672 року. Святий Карл запропонував міланській владі відновити посвячену йому святиню, яка була в руїнах, і святкувати протягом майбутніх 10 років урочисто свято на його честь. І нарешті, в липні 1577 році чума припинилася, а у вересні цього ж року був закладений перший камінь храму Св. Себастьяна, де 20 січня кожного року аж досі служиться Свята Меса з нагоди закінчення пошесті чуми. 

Святий Карло Борромео зібрав свої розважання в «Спогади», в яких серед іншого пише: «Місто Мілан, твоя велич піднялася до небес, твоє багатство поширилося до кінців світу (...) Ось, в один момент прийшла з неба чума, яка є рукою Божою, і в один момент твоя гордість була принижена". («Спогади улюбленого людям міста та єпархії Мілану», Michele Tini, Рим 1579, ст. 28-29 ). Святий був переконаний, що все залежить від великого Божого милосердя: «Він поранив і зцілив; Він побив і вилікував; Він поклав руку на жезл покарання і запропонував палицю для опори» (Спогади, ст. 81). 

Епідемії в історії людства 


Найбільшими епідеміями за останні 2000 років про які свідчить історія були: чума, холера, тиф, чорна віспа, ВІЛ/СНІД, малярія. Вони принесли зі собою мільйони смертей. 

1. Чума Юстиніяна 


Чума Юстиніана поширилася в шостому столітті в регіонах Середземномор'я. За підрахунками померло від 30 до 50 мільйонів людей. За свідченням Прокопія Кесарійського: «Від чуми не було людині порятунку, де б вона не жила — ані на острові, ані в печері, ані на вершині гори... Багато будинків спорожніло, і траплялося, що багато померлих, через брак родичів або слуг, лежало по кілька днів неспалені. У цей час мало кого можна було застати за роботою. Більшість людей, яких можна було зустріти на вулиці, були ті, хто відносив трупи. Вся торгівля завмерла, всі ремісники кинули своє ремесло...» 

А у VIII ст. Павло Диякон написав так про ці події: «Багатолюдні колись села і міста в один день виявилися зануреними у повну безмовність через загальну втечу. Втікали діти, кидаючи непохованих батьків, батьки кидали ще теплими своїх дітей». 

У Візантійській імперії чума досягла свого піку близько 544 р., коли в Константинополі щодня вмирало до 5 000 людей, а в окремі дні смертність досягала й 10 000. Від чуми загинуло 40% (200 тис.) жителів столиці Візантії. Вірус перекинувся на людей від корабельних чорних пацюків, на яких були блохи, а вони переносили вірусну бактерію (Xenopsylla cheopis). 

2. Чорна чума 


Чорна чума виникла у XIV столітті в Азії, Європі та північній Африці. Між 1347 та 1353 роками вона забрала життя 70 мільйонів людей; у Європі 24 млн. (31%). Як відзначається у «Кембриджській світовій історії хвороб», дослідники звичайно погоджуються при оцінці смертності в Європі та на Близькому Сході з цифрами між 30 і 50 % населення. Якщо в 1300 році середня тривалість життя в Європі становила 40 років, то до 1400 року цей показник досягнув ледь 20 років. Понад 200 років пройшло в Європі, перш ніж відновилася колишня чисельність населення. Брак робочих рук у Європі призвів до масового завезення рабів. 

"Помиралося без слуги, а поховання відбувалося без священика. Батько не відвідував сина, а син - батька. Милосердя було мертвим, надія знищена", - писав Гай Де Шаляк (Guy De Chauliac), французький лікар у папському дворі в Авіньйоні. 

3. Третя пандемія чуми 


Це третя за переліком пандемія чуми (також відома як «Портова смерть»), яка тривала від 1894 по 1921 рік і призвела до смерті близько 20 млн. людей у світі. За деякими даними тільки в Китаї загинуло близько 10 млн, а в Індії — 12 млн. 

4. "Іспанка" 


Грип H1N1 поширився 1918 року та зачепив весь світ – від Барселони до Кейптауна і від Аляски до островів у Тихому океані: на нього перехворіло близько пів мільярда осіб, а забрав він життя – за різними підрахунками – від 50 до 75 мільйонів осіб. 

5. Холера 


Холера – інфекційна хвороба, пов'язана з антисанітарією. Вона викликана холерним вібріоном, головний симптом – діарея, що призводить до зневоднення. Якщо одразу ж не почати лікування, людина, яка заразилася, може померти протягом доби. Історія знає сім пандемій холери: перша - 1816—1824; друга – 1829-1851; третя – 1852-1860; четверта – 1863-1875; п’ята – 1881-1896; шоста – 1899-1923; сьома - 1961—1975. Спалахи холери розпочалися в Азії (Індія, у водоймищах ріки Ганги), а потім дійшли до Європи, США, Японії та Африки. Вона принесла мільйони смертей. Тільки в Російській імперії, до складу якої входила територія сучасної України, третя холерна пандемія забрала життя 1 мільйон осіб. 

6. Тиф 


Станом на 2000 рік на черевний тиф у всьому світі перехворіли 21,6 мільйона осіб. Смертність становила 1%. Один з ефективних способів профілактики черевного тифу - миття рук і посуду. А також уважне ставлення до питної води. Ввелика епідемія цієї хвороби датується 1505-1530 роками. Італійський лікар Фракасторо спостерігав за епідемією тифу у французькому війську, яке облягало Неаполь. Висока смертність і захворюваність становила до 50%. У Вітчизняній війні 1812 року від висипного тифу Наполеон втратив третину свого війська. Армія Кутузова втратила від цієї хвороби до 50% солдатів. Наступна епідемія в Росії була в 1917-1921 роках, на цей раз загинули близько трьох мільйонів осіб. 

Зараз для лікування висипного тифу використовують антибіотики тетрациклінової групи і левоміцетин. Для профілактики захворювання використовуються дві вакцини: Vi-поліса вакцина і вакцина Ту21а розроблена в 1970-х. 

7. Чорна віспа 


Натуральна або чорна віспа, смертність якої становить 40 відсотків від числа хворих. Вперше про неї можна згадується в документах IV століття нашої ери. Країною, яка тоді постраждала від цієї хвороби був Китай. Епідемія віспи значно скорочувала населення країн, у яких вона лютувала, а ті з них, які заразилися і кому вдавалося одужати, на все життя залишалися інвалідами – вони частково або повністю втрачали зір, а їхня шкіра була усипана шрамами, що з'явилися на місцях колишніх виразок. На відміну від чуми, епідемія віспи була перманентною – її спалахи весь час фіксувалися в різних місцях земної кулі, тільки в ХХ столітті вона забрала життя 400 мільйонів осіб. В наш час віспа вважається "мертвою інфекцією", зразки якої є у наукових лабораторіях двох країн світу – Росії та США. 

8. ВІЛ/СНІД 


Пандемія ВІЛ/СНІД, походження якої досі точно невідоме, на сьогоднішній день посідає четверте місце в переліку смертельно небезпечних епідемій. Вона триває вже майже 40 років і встигла забрати життя 30 мільйонів осіб. Вважається, що вірус з'явився на західному узбережжі Африки, де він був переданий людині від мавпи, а своє поширення світом почав у 60-х роках ХХ століття із територій Гаїті і США. Офіційною датою початку епідемії вважається 5 червня 1981 року – цього дня Центр з контролю і профілактики захворювань США опублікував звіт про захворюваність і смертність, де були названі ускладнення від ВІЛ/СНІД, які викликають летальний результат. 

9. Малярія 


Нинішня епідемія малярії, про яку більшість європейців знають винятково з книжок і фільмів, у тропіках вона щорічно забирає життя близько 1 млн. осіб, при цьому хворіє нею від 300 до 500 мільйонів осіб. Причому, це стосується не тільки місцевих жителів, але і численних туристів. Хворобу, назва якої перекладається як «погане повітря», викликає укус самки малярійного комара. Людину, яка підхопила хворобу, починає лихоманити і морозити, за більш детального обстеження виявляється, що її селезінка і печінка значно збільшені в розмірах. Батьківщиною малярії вважають Центральну і Західну Африку. 


Онлайн-статистика епідемії коронавіруса у світі: 

COVID-19 CORONAVIRUS OUTBREAK  (ці статистики роздувають пандемію)


Що треба знати про новий коронавірус?  (український сайт МОЗ)

Коронавірус - це не проблема! будьте спокійні (німецький лікар Вольфганг Водарг)

"ВООЗ, під тиском політичних, фармацевтичних та інших інтересів, змінила критерії проголошення пандемії. Раніше були встановлені два основні критерії: 1) відсоток хворих від загальної кількості населення на даній території; 2) відсоток померлих також від загальної кількості населення на даній території (https://www.euromomo.eu/). Відповідно до цього визначався масовий характер захворювання, а відтак встановлювалось, чи є пандемія чи нема. У 2009 році критерії були змінені так, що ці два головні показники усунули. Зараз єдиним критерієм є те, чи вірус зустрічається на різних континентах, тобто чи він поширений по всьому світі. Але зазвичай усі віруси мають всесвітнє поширення, тому можна оголосити пандемію на кожен грип. Таким чином нормою стало те, чи хочете пандемію, чи ні, а не те, чи насправді існує пандемія", ‒ сказав німецький лікар В. Водарг

Психотерапевт доктор Боровскіх про коронавірус