Що вибрати: сумління чи добробут. Історія з життя одного з українських лікарів

Чи завжди те, що ми бачимо як добро, насправді є ним? Наприклад, нав'язана нам через ЗМІ думка, що ЄС є раєм на землі, яка ставить акцент лише на економічних (матеріальних) показниках. А що ховається за цією яскравою обгорткою? Чи справді там все так добре, як нам розповідають з телеекранів? А як щодо пріоритетів європейців, їхньої духовності? Яким є відношення влади до пересічних громадян? Про це нам ніхто не говорить. 

Один лікар з України на собі відчув, що таке ЄС і які його цілі. Щоб допомогти своїй родині, він поїхав на заробітки в Європу (Іспанія). Там влаштувався на роботу в будинку для престарілих. Пройшов час, він влився в колектив, здобув навики, отримав високу посаду. А через кілька років прийшло випробування. Його викликало керівництво і повідомило про новий напрямок у їхній турботі про пацієнтів.
Лікар вражено слухав і не хотів вірити власним вухам. Виявляється, згідно нових вказівок, вони повинні створити т. з. "куточки інтиму", тобто сприяти тому, щоб старенькі могли усамітнитись з іншою людиною їхньої статі, а вони як персонал клініки, мали їм у цьому допомогти. А без його підпису неможливо було це започаткувати.

Лікар вислухав цей абсурд і висловив свою думку: "Ви знаєте, що це важкий гріх? І я, як християнин, не можу брати в цьому участі!" 

Колеги спробували його заспокоїти. Сказали, що він може звернутись до вищого керівництва, а воно розгляне цю ситуацію. Він так і зробив. Спочатку його вислухали, лагідно говорили, пообіцяли все перевірити і зробити відповідні висновки, прислухавшись до його вимог. А за деякий час тон розмов кардинально змінився. Тепер перед ним ставили лише умови, на його особисті погляди не зважали взагалі, а наполягали, щоб він підписав дозвіл на цю "терапію" і цим самим висловив свою згоду на її проведення. В іншому випадку, його будуть змушені звільнити з роботи.

Чоловік проживав у душі боротьбу, від його рішення залежало майбутнє сім’ї, яку він утримував завдяки цій роботі. Перед ним стояла дилема: залишитись там і схвалити гидоту чи показати своє відношення до гріха і втратити джерело доходів? Молився і просив про молитву і підтримку, а потім написав заяву на розрахунок. Його сумління не дозволяло йому брати участь у такій ганебній справі. Господь винагородив його і невдовзі він отримав нову роботу. Зате тепер він добре знає, що насправді приховується за європейським економічним добробутом і чиї інтереси там поставлені як пріоритет. 

Більшість європейців цим вже не здивуєш, а для нас, які на такі речі дивляться з здорової точки зору, це є показником морального розкладу і відпаду від Бога. І коли з екранів лунають заклики: "йдемо в Європу!", ми повинні тверезо і відповідально віднестись до свого вибору, бо це є майбутнє наше і наших дітей. Ліберальні кола захопили більшість урядів країн Євросоюзу. Лісабонська угода відкинула поняття Бога з юридичного поля. Закриваються церкви і монастирі, а натомість будуються нові мечеті... Зараз Стара Європа зберігає залишки руїни християнської віри і культури.

Представники Церкви проспали час і не хотіли боротися за Христову віру, пристосувалися до духа світу. Мовчать на гріх і зло. А деякі його відкрито пропагують. Наприклад,  у Скадининавський країнах протестанські церкви благословляють одностатеві шлюби, Католицька Церква у Великобританії вже служить Меси для ЛГБТ католиків. Проте існують окремі миряни та християнські організації, які реально боряться за правовір"я і є справжніми світилами правди.

Без Бога ситуація не зміниться. Він має силу оживити ці "сухі кості" - духовно мертвих християн - силою Святого Духа.