Ще зі школи пригадую вірш Степана Руданського про жінку, яка ставила в церкві свічки. Поставила їх перед різними іконами, а шукала ще святого Микиту. А коли знайшла, то побачила, що його зобразили, як він б"є чорта. Тоді жінка поставила свічку і перед святим, і перед чортом. Люди, які помітили це, почали їй докоряти тим, що демон - зла сила і не можна ставити йому свічок. На що вона відповіла, що невідомо, де буде після смерті, а тому потрібно всюди мати приятелів.
Можна було б посміятись і забути, але якщо поглянути на таку точку зору, то стає страшно, що людина не знає, куди вона піде після смерті. Вже тут, на землі ми повинні бути впевнені у тому, що будемо спасенні, а якщо ми в цьому сумніваємось, то варто задуматись над цим.
Диявол в жодному разі не є нашим другом, він - наш ворог, а ті, які з ним дружать і вірно служать йому, разом з ним будуть в пеклі, якщо не розкаються в цьому.
Тепер і тут ми повинні готуватись до години смерті і використати час, який нам дав Господь, щоб не втратити вічне життя і не потрапити до пекла.
