Крик душі: свідчення мами, яка не зробила запланований аборт Сила страху паралізує людину Гріхи проти гідності подружжя Боротьба Церкви з єресями: минулі та сучасні єресі 1 Божа Заповідь і гріхи проти неї (обширно) Міжрелігійний діалог витіснив місійну природу Церкви. Які руйнівні плоди це принесло? "Дім Аврамічної Сім'ї" - нова Вавилонська вежа і формування нової синкретичної релігії New Age

вівторок, 23 липня 2024 р.

Інтерв’ю з Архиєп. К. М. Вігано, де він уточнює свою позицію після декрету Дикастерії Доктрини Віри

(І частина)
Метт Гасперс

- У Вашій новій декларації (тут), Ви розрізняєте «Соборову церкву» від Католицької Церкви, таким чином стверджуєте, що існують «дві Церкви, звичайно», тоді як у минулому (тут) Ви заявили: «Очевидно, що є не дві Церкви, що було б неможливим, богохульним і єретичним». Тому, здається, ніби Ваша позиція змінилася. Тепер Ви вважаєте, що «Соборова церква» є повністю відокремлена від Католицької Церкви, а не якась підривна секта, яка існує в середині правдивої Церкви?

Моя позиція не змінилася: існує лише одна правдива Церква, а це Римо-Католицька Апостольська Церква. Але насправді тут, так би мовити, є дві реальності, які накладаються одна на одну: одна з них – це правдива Церква, а інша — фальшива церква, deep church [глибинна церква]. Якщо Ви звернули увагу, то у своїй декларації «J’accuse» («Обвинувачення») я ясно написав “two churches” [«дві церкви»] з малої літери, щоб підкреслити аномалію цієї співприсутності.

- Що нового в цій секті порівняно з іншими, які протягом історії ставили під сумнів догмати Церкви?

Протягом століть Церква зіткнулася з тисячами єресей. Єретики стверджували, що «відкрили» істинне вчення, і звинувачували Церкву в тому, що вона помилилася, ухиляючись від її авторитету. Церква, зі свого боку, засуджувала єресі і єретики були вилучені з церковного тіла. Вони далі продовжували завдавати шкоди, але принаймні їх відділення від Католицької Церкви було очевидним, і вірні трималися від них подалі. Однак, цього разу ми маємо єретиків (і відступників), які знали, що якщо вони відокремляться від Римської Церкви, то зустрінуть жалюгідний кінець усіх єресіархів. Тому вони організувалися, щоб бути у керівництві Церкви, щоб мати можливість проголошувати єресь із Престолу Петра, нав’язуючи її як істину, в яку слід вірити в силу авторитету Римського Папи; і мати можливість заглушити кожен голос незгоди канонічними санкціями та екскомуніками. В той же час вони зможуть використовувати проповідальниці, катедри, семінарії та університети для систематичного поширення помилок. Раніше можна було звернутися до Святого Престолу для полагодження доктринальних і дисциплінарних питань, тоді як сьогодні сам Святий Престол є інституційним інструментом єретиків, які його окупували.

Читати також:


Як це відбувається в цивільній сфері, коли явно порушується закон зі сторони влади, тоді є неможливо домогтися справедливості від тієї самої корумпованої влади, яка користується співучастю всіх адміністративних та судових органів, які уможливлюють її дії. Теоретично ця влада є узурпованою та недійсною, проте де факто, вона діє без перешкод. Необхідно звернути увагу на узурпацію Апостольського Престолу, який не є просто вакантний, але окупований, щоб покласти край дуже тяжкій ситуації; не забуваючи, що нелегітимність Бергольйо включає в собі також недійсність усіх його здійснених урядових і магістеріальних актів, стираючи, таким чином, одинадцять років помилок і жахів.

Хто визнає цю владу як дійсну і легітимну, робить це тому, що він є її співучасником і не хоче, щоб його викрили у власній зраді; або тому, що він не хоче прийняти необхідні наслідки, які з цього випливають: перш за все, беручи до уваги, що цей переворот почався від Другого Ватиканського Собору. Визнання того, що ми впали в жахливу оману, вимагає перш за все смирення, і досі ніхто з кардиналів і єпископів не мав мужності визнати, що Католицька Церква була заручницею єретиків протягом десятиліть, і що ці єретики принижували і дискредитували її перед світом саме для того, щоб позбавити її авторитету.

- Чи все це відповідає точному шаблону чи плану?

Звичайно! Спосіб дії є тим самим, який масонство використовує для делегітимізації урядів і привласнення національного суверенітету. По-перше, ложі підривають професійну та моральну підготовку майбутнього керівного класу; потім вони корумпують переважно цих некомпетентних політиків, щоб їхні скандали дискредитували політику та інституції, які вони очолюють; потім вони вказують на корумпованість політики та інституцій для приватизації державних послуг з величезними прибутками; і насамкінець, вони наймають корумпованих політиків у свої компанії чи фонди, щоб продовжувати ними управляти.

У Католицькій Церкві моральна розбещеність і єретичне формування духовенства сприяли також прийняттю змін у доктринальних, моральних і літургійних питаннях. Але як тільки узи співучасті, які нерозривно зв’язують глибинну державу та глибинну церкву, будуть виявлені, жах, який оточуватиме цих злочинців, стане таким, що буде становити справжній Апокаліпсис: в етимологічному значенні цього терміну, тобто «розкриття», «одкровення».

- Ви часто проводили паралель між тим, що відбувається в світі цивільному і в Церкві.

У цивільній сфері ми є свідками державного перевороту, організованого підривним лобі, під час якого глави урядів, міністри та державні чиновники, які мають бути представниками громадян, діють проти інтересів народу на користь лобі, яке їх призначило. Вони державні чиновники? Так. Вони зрадники? Так. У нормальному світі вони не могли би бути, але де факто ті, хто займає владу в державі, майже скрізь підпорядковуються ворожій силі, яка проникла в структуру влади, щоб використати її в своїх інтересах і знищити. Це дві держави? Ні: одна – держава, інша – deep state [глибинна держава] (її підробка), яка власне так діє і змушує себе слухати.

З такою ситуацією ми стикаємося і в церковній сфері. Те саме масонське лобі, яке понад два століття систематично руйнувало цивільні уряди, зуміло проникнути в Католицьку Церкву, призначити туди своїх власних емісарів, поступово ліквідувати будь-яку внутрішню опозицію та нав’язати серію радикальних змін, які руйнують вчення Церкви двох тисяч років. Мета цих п’ятих колон полягала в тому, щоб привласнити владу Церкви, щоб знищити її зсередини, використовуючи силу закону з метою, протилежною до тієї, яка її узаконює. Це дві церкви? Звісно, що ні: одна — правдива Церква, інша — deep church, тобто її підробка, контрцерква, антицерква Антихриста.

Архиєпископ Фултон Шін [Fulton Sheen] писав:
«Лжепророк матиме релігію без хреста. Релігія без майбутнього світу. Релігія для знищення релігій. Буде підроблена церква. Церква Христова [Католицька Церква] буде єдиною. І фальшивий пророк створить іншу. Фальшива церква буде світською, екуменічною та глобальною. Це буде федерація церков. І релігії будуть творити своєрідну глобальну асоціацію - Всесвітній парламент церков. Вона буде позбавлена будь-якого божественного змісту і стане містичним тілом Антихриста. Містичне тіло на землі сьогодні матиме свого Юду Іскаріота, і він буде лжепророком. Сатана візьме його серед наших єпископів».

Але deep church офіційно не проявляється такою, бо одразу втратила б свою владу над вірними. Її мета полягає в тому, щоб змусити людей прийняти не багато, і не тільки цю чи ту зміну в доктрині, моралі, літургії, але саму зміну, тобто ідею постійної революції, згідно якої вчення Церкви має змінюватися, і навіть, суперечити одне одному в залежності від історичних епох і контекстів. Як тільки deep church досягне успіху в тому, щоб прийняти цей принцип, вона зможе діяти на всіх фронтах: суперечачи тому, чого навчала Церква до Другого Ватиканського собору.

Вірні та духовенство, які не знають про цей обман, продовжують належати до Католицької Церкви, очевидно, так само, як належали б до Церкви 100 років тому. Проте ті, хто вважає себе членами «соборової церкви» ще сто років тому були б засуджені як єретики, а тому й сьогодні не можемо вважати їх такими, що перебувають у сопричасті з Католицькою Церквою. Парадокс полягає в тому, що голова соборової церкви, який є єретиком і відступником, може вважатися Папою Святої Римо-Католицької Церкви, і узурпувати від нашого Господа голос Його Нареченої, щоб збезчестити її та самого Ісуса Христа.

Також у цьому випадку ми маємо збіг двох сутностей – Церкви та антицеркви – в одній Ієрархії. І саме це становить «майстерний удар сатани», який монс. Лефевр викрив з самого початку.

- У своїй новій декларації Ви заявляєте, що «соборова Ієрархія... належить до іншої сутності і тому не представляє правдиву Церкву Христову», тоді як у минулому (тут) Ви говорили про «співприсутність двох сутностей в Римі: Церква Христа окупована і затьмарена модерністською соборовою структурою, яка утвердилася в тій самій ієрархії та використовує авторитет своїх служителів, щоб переважати над Нареченою Христа і нашою Матір’ю». Чи вважаєте Ви тепер, що «соборова ієрархія» повністю відокремлена від Католицької Церкви? Крім того, кого Ви вважаєте частиною «соборової ієрархії»?

«Соборова церква» є доктринально, морально та літургійно відділена від Католицької Церкви, але в той же час її ієрархія визнає себе католицькою, і як така, вимагає послуху від вірних правдивої Церкви. Ця ієрархія не представляє правдивої Церкви Христової, але претендує репрезентувати її, бо якби вона офіційно відокремилася від неї, то не могла б більше користуватися владою і авторитетом правдивої Церкви і мусила би діяти як будь-яка інша єретична секта. Модернізм, дотримуючись типової стратегії масонських сект, навчив своїх емісарів ховатися, щоб спокійно дістатися до вищих керівних посад. Святий Пій Х, завдяки залізній організованості і допомозі вірних співробітників, зумів викорінити цю «вигрібну яму всіх єресей», але вона відновила силу, як тільки оборонна система, якої бажав Святий Понтифік, була спочатку ослаблена через наївність, а потім навмисно скасована тими, хто тоді жалкував «пророків загибелі», так само, як сьогодні таврують «теоретиків змови». Мета є та ж сама, що й у тих, хто надихав і фінансував пацифізм: роззброїти супротивника, щоб мати можливість завоювати його без опору. Ворог фактично зміг захопити всі твердині через вину Ієрархії, яка залишила їх незахищеними.

Останній оплот, який залишився після соборного періоду – сакральність життя - сьогодні знаходиться під серйозною небезпекою через присутність сумнозвісних неомальтузіанських абортистів серед членів Папської академії життя (які займали або досі займають важливі ролі в організаціях, відкрито ворожих Католицькій Церкві), а також через допущення до Причастя політичних лідерів, які виступають за аборти. Слід згадати тут, наприклад, Джо Байдена та Ненсі Пелосі.

Ганебне мовчання американських єпископів та самого Святого Престолу щодо включення адміністрацією Байдена рухів pro life до списку терористичних організацій, викликає у нас жах.

Отже, проблема є не в тому чи ми є в Церкві, а радше в тому, чи є частиною Церкви ті, хто узурпував її владу, щоб знищити Церкву. Саме їх треба вигнати геть, а не нас! Вони не є частиною Церкви, владу якої вони собі узурпували; тому вони не мають права робити те, що вони роблять, і жодним чином не можуть вимагати послуху від вірних.



Джерело: Catholic Family News