* * *
1. Зробимо один крок у минуле: у 2011 році Папа Ратцінгер просив Вас прийняти номінацію нунція у США, залишивши функції Губернатора, коли Ви наводили внутрішні порядки. У Вас був спір з кардиналом Бертоне, тодішнім Держсекретарем, чиє ім’я пов’язане зі скандалом щодо розкрадання фондів з Bambin Gesù, хоча з цього приводу ніколи не проводилося розслідування. Що Вам сказав Бенедикт XVI? Як йшли справи в той день і які були основні причини незгоди з Бертоне?
Розмова про «незгоду» здається мені евфемістичною. Владолюбний, безпринципний, маніпулятивний, наближений до масонських кіл: ось портрет кардинала Бертоне, в якого Бенедикт XVI, на жаль, був під контролем. Бертоне зробив усе можливе, щоб усунути мене з Державного секретаріату, тому що, виконуючи свій дуже делікатний уряд, я перешкоджав йому просувати «своїх» кандидатів - людей із його групи, корумпованих і часто сексуально збочених. 16 липня 2009 року йому вдалося перевести мене до Губернаторства, де під час моїх дій в протидії величезній мережі корупції я виявив роль і співучасть самого Держсекретаря в приховуванні, потуранні, сприянні службовим злочинам і отриманні від цього особистої вигоди. Бенедикт XVI, під час приватної аудієнції наданої мені 4 квітня 2011 року, сказав мені, що він хоче призначити мене Президентом Префектури з економічних справ Святого Престолу, але Бертоне (за сприяння кардинала Лайоло - Президента Губернаторства, який також був залучений до корупційної мережі) сильно наполягав на Папу та домігся прогнати мене з Римської курії.
Усвідомлюючи цю задуману змову проти Святого Престолу та самого Бенедикта і розуміючи, як зловживається воля Папи, щоб я продовжував «наводити порядок» (у той час, як моє усунення звело б нанівець виконану роботу та залишило б корупціонерів безкарними), я спочатку пробував чинити опір не без великих труднощів, оскільки мені було відмовлено в прямому доступі до Папи.
Таким чином, після довгих внутрішніх страждань, особистий лист від Бенедикта XVI переконав мене прийняти номінацію до Сполучених Штатів. Він написав мені:
«Я хотів би повідомити Вас, що я роздумував і молився про Ваш стан після всіх останніх подій. Болісна звістка про смерть Його Високопреосвященства монсеньйора П’єтро Самбі утвердила мене в переконанні, що згідно провидіння Вашою посадою на цей момент є Нунціатура в Сполучених Штатах Америки. З іншого боку, я впевнений, що Ваше знання цієї великої країни допоможе Вам прийняти відповідальний виклик цієї роботи, яка у багатьох значеннях є вирішальною для майбутнього вселенської Церкви».
2. Бертоне досі живе у «знаменитій» ватиканській квартирі, а Вас, після закінчення Вашого мандату у США, позбавили житла в Курії. Це ще одне приниження. Також цієї ситуації: як все відбувалося і як це пояснити?
Призначена мені квартира знаходилась у хоспісі Санта-Марта, відома як Санта-Марта Стара [Santa Marta Vecchia] (не плутати з Domus Sactæ Marthæ), де проживали священики, які працювали в Державному секретаріаті, і де, також я вже прожив одинадцять років. Саме Іван Павло II надав мені до диспозиції це житло, коли я повернувся з Нігерії. Тодішній Держсекретар кардинал Содано надіслав мені листа, в якому зазначав, що причиною цього призначення, згідно волі Папи, було «щоб Ви могли постійно проживати у Ватикані».
У той самий день, коли мені виповнилося 75 років, у січні 2016 року, я отримав листа за підписом тодішнього заступника Беччіу, у якому повідомлялося, що Бергольйо наказує мені негайно покинути мою квартиру, а також позбавляє мене можливості проживати в Будинку Сан-Бенедетто, призначеного Бенедиктом XVI спеціально для нунціїв у відставці. Надане мені обґрунтування полягало в тому, що це житло було потрібне для керівників Дикастерій. Наскільки мені відомо, воно залишилося незайнятим принаймні наступні сім років і, можливо, залишається таким і сьогодні. Це була явна акція помсти, тому що Бергольйо хотів позбутися того, хто знав надто багато. Отож, не будучи шантажованим, ні підкупленим, я не міг бути кимось маніпульований. Бергольйо також знав, що його брехні я не повірю, оскільки я був у курсі всіх справ.
Однак, важливо було дистанціювати себе від Ватикану, і це сталося. На сьогоднішній день, я дякую Божому провидінню за це вигнання: я не думаю, що залишаючись у стінах Ватикану, зміг би мати необхідну свободу висловлюватись і викривати Бергольйо та його співучасників.
3. Нещодавно суд Енни засудив священника о. Руголо, заарештованого у Феррарі в квітні 2021 року, до 4 років і 6 місяців ув’язнення за спробу сексуального насильства при обтяжуючих обставинах щодо неповнолітнього. Розслідування виявило сумні факти покривання злочинів: як узгоджується таке ставлення з «нульовою толерантністю» до випадків сексуального насильства зі сторони духовенства, яке затвердив Папа Франциск?
У 2019 році Бергольйо оприлюднив “Motu proprio Vos estis lux mundi”, згодом поправленe у 2023 році, в якому встановлено, що єпископ, який приховує випадок сексуального домагання одного зі своїх священників, повинен бути звільнений з уряду і переданий суду. Згідно наміру Бергольйо, цей документ мав викликати довіру до розповіді про «нульову толерантність». Ряд скандалів, які вийшли на світло, в тому числі і недавні, виявляють, що насправді йдеться про просто «зовнішню операцію», яка також має безпосередній ефект: вимога звернутися до Риму в подібних питаннях, що дозволить їх контролювати та, насправді, їх приховувати.
Зіткнувшись із докладним обвинуваченнями молодого Антонія Мессіни на дії о. Джузеппе Руголо, вчинені між 2009-2013 роками в Піацці Армеріна (на той час він був ще семінаристом), Курія та Римські Дикастерії, до яких у 2016 році звернулися жертва та його батьки, вирішили не вживати жодних заходів. Єпископ Розаріо Гісана фактично взявся приховувати справу і запропонував жертві насилля 25 тисяч євро, щоб усе замовкло. В оприлюдненні таємного прослуховування єпископ Гісана зізнався: «Проблема також є і моя, тому що я прикрив цю історію... ну, нічого, ми побачимо, як ми зможемо з цього вийти». о. Вінченцо Мургано - священник, який запропонував Антоніо Мессіні забути про насильство, з 2019 року є відповідальним за службу захисту неповнолітніх у єпархії Піацца Армеріна.
Переведений до Феррари у 2019 році «на лікування», о. Руголо був призначений архиєпископом монс. Джанкарло Перего до пастирської опіки вірних, таким чином наражаючи молодих людей на ризик, що священник повторить свої злочини. Перего, проінформований про «судовий процес щодо о. Джузеппе за один епізод, що передував його ієрейському свяченню», заявив, що «[Гісана] мені показав, що ця справа вже була вирішена Конгрегацією Доктрини Віри, і що вона абсолютно не має жодних обмежень його присутності у нас». Таким чином, відповідальність Перего така ж як і Гісана, оскільки він не міг не знати про причини переведення сицилійського священника до його єпархії. Проте влітку 2020 року Перего дозволяє о. Руголо в парафії Віґарано Майнарда навіть організувати табір для підлітків. З процесуальних документів випливає, що в період з березня 2020 року по січень 2021 року о. Руголо щоденно заходив на порнографічні сайти за пошуковим ключем «teen» [«підлітковий»] у середньому щонайменше 60 разів на день, при цьому він зустрічався з місцевою молоддю та приймав у готелі в Равенні колишнього свого учня з Енни.
У грудні минулого 2023 року, коли о. Руголо та інші співучасники злочину були поставлені перед судом Енни, під час кримінального процесу Хорхе Маріо Бергольйо публічно висловив свою вдячність за роботу монс. Гісана: «Молодець, цей єпископ є молодець. Його переслідували, лихословили, а він був непохитний, завжди справедливий, людина праведна. Тому, того дня, коли я їхав до Палермо, я хотів спочатку зупинитися в Піацці Армеріна, щоб привітати його; він хороший єпископ». Цим публічним актом він серйозно втрутився в самостійність і незалежність італійських суддів, використовуючи авторитет і престиж Папства, який Бергольйо собі узурпував, щоб ганебно прикрити моральний упадок своїх піддопічних.
Дикастерія Доктрини Віри, яка так старанно накладає екскомуніки на тих, хто засуджує модерністський путч, який відбувається в Церкві, звичайно, що мовчить на все це. Її префект, Тучо Фернандес, є порнографом і автором непристойних єретичних та еротичних памфлетів, зокрема «La pasión mística» та «Sáname con tu boca», і зрозуміло, що така особа не має наміру проливати світло на скандали, щодо яких він сам та його керівник продемонстрували тривожну близькість, захищаючи і навіть просуваючи винних. Яка ймовірність того, що монс. Гісана та монс. Перего будуть суджені Фернандесом, якщо Бергольйо має бути першим обвинуваченим у цій та інших подібних кримінальних справах? Собака не їсть собаку!
Католицька Церква перебуває в тій же ситуації, що й багато урядів: вона є заручницею підривної групи корумпованих і збочених людей, які досягли верхівки інституційної влади і здатні замовчувати всі скандали, у яких вони є співучасниками. Коли стануть відомі злочинні жахіття, скоєні цією світовою злочинною організацією, особливо щодо неповнолітніх, відповідальні не буде мати куди сховатися.
4. Ми переходимо до питання про схизму: як Ви переживаєте цей важкий час?
Цими днями у Великобританії громадяни протестують проти уряду, чия політика етнічної заміни через безперервний потік нелегальних іммігрантів унеможливлює мирне співіснування та спричиняє реальне зростання злочинності. Поліція має наказ придушувати кожну демонстрацію та захищати банди насильників-іноземців, переважно мусульман, які готові встановити в Англії закон шаріату за допомогою військової сили. На практиці британський уряд, щоб змусити англійців зникнути згідно з планом глобальної агенди [«Перетворення нашого світу: порядок денний до 2030 року»], сприяє та фінансує неконтрольовану імміграцію, утискає та придавлює податками власних громадян.
Ситуація в Церкві є дуже схожою. Навіть у Римі є уряд, який хоче замінити свою ієрархію та народ вірних, «висадивши» — так би мовити — всередину Церкви масу людей, які ведуть спосіб життя, об’єктивно несумісний з католицькою вірою та мораллю, але яких синодальна церква Бергольйо вважає своїми головними співрозмовниками та вітає їх в ім’я інклюзивності та todos, todos, todos [все, все, все]! Тільки наївні вважають, що ієрархія так діє, можливо, через надмірну ревність у любові та з людського милосердя до мігрантів. Ті, хто спостерігає за реальністю без ширми чорних окулярів, розуміє, що кінцева мета бергольанської імміграції полягає в тому, щоб створити розділення в церковному тілі, знаючи, які будуть наслідки також із прецедентів, що відбуваються в громадському суспільстві.
Цей проект етнічної заміни (в даному випадку - релігійної) діє на два фронти: на зовнішньому – змушує вірити, що для приналежності до Церкви навіть не обов’язково вірити в Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа і, що всі доктринальні та моральні розбіжності можуть бути подолані в ім’я неможливого братерства (саме так, як глобалістські уряди змушують нас вірити, що можна прийняти натовпи мусульман до християнських націй без руйнівних наслідків для суспільства). Наполягання Бергольйо та майже всіх єпископів приймати іммігрантів є частиною цих згубних дій. Проте, на внутрішньому фронті, Бергольйо зловживає владою Папства (яку він узурпував), щоб віддалити від Церкви вірних католиків, щоб усунути будь-яку внутрішню опозицію його підривному плану.
Тих, хто викриває бергольанський путч та загалом глобалістський переворот, змушують мовчати. Моя екскомуніка, незважаючи на те, що вона є явно недійсною та нечинною, є однією з форм придушення інакомислення і має служити стримуючим фактором для інших. Я переконаний, що грубо порушив би свої обов’язки єпископа і наступника апостолів, якби продовжував мовчати, як, це на жаль, роблять усі мої співбрати у єпископаті.
5. Ватикан стверджує, що схизма сталася через те, що Ви в деяких своїх зверненнях заперечували авторитет Папи. А як є насправді?
Схизма є гріхом проти єдності Церкви. Це відбувається тоді, коли охрещена особа відмовляється підкорятися владі Римського Понтифіка і залишатися в сопричасті віри та любові з Католицькою Церквою. Але що стається, якщо на місці Папи, який захищає і керує Церквою, є узурпатор, який систематично її руйнує; обраний і призначений шахрайством мафії Сан Галло саме для цієї мети? Католицька Церква окупована чужорідним тілом, яке її покриває і затьмарює, як під час затемнення: це чужорідне тіло не є Церквою, а антицерквою лжепророка, і тому неможливо бути в сопричасті з нею. Католики належать до Католицької Церкви, а не до її соборної та синодальної підробки, головою якої є Бергольйо. Саме Бергольйо перебуває у стані схизми з Церквою, в якій претендує бути Папою; і як єретик та схизматик він не має і не може використовувати жодної влади, ані вимагати будь-якого послуху.
Ще раз підкреслюю, щодо використання судової влади в політичних цілях, свідками чого ми є в цивільній сфері, особливо в Сполучених Штатах Америки, і ці самі механізми діють в церковній сфері через інструментальні та показові канонічні санкції. І я точно знаю, що мого відлучення від Церкви хотів безпосередньо Бергольйо, який настільки зарозумілий і нахабний у своїх діях, що нагородив церковною посадою чиновника, який розслідував цю справу, номінувавши його архиєпископом: ми є досить далеко за межами симонії.
6. Де Ви живете? У Швейцарії, в США чи близько Вітербо?
Після моїх спогадів про МакКерріка в серпні 2018 року мій знайомий зі Сполучених Штатів попередив мене, що моє життя є в небезпеці: ось чому я не проживаю на постійному місці. Я не хочу закінчити так, як кардинал Пелл, або мій попередник у Вашингтоні, апостольський нунцій П’єтро Самбі (який так завзято протистояв МакКерріку, що його крики можна було почути по всій нунціатурі, коли він докоряв кардиналу). Архиєпископ Самбі помер за нез’ясованих обставин після банальної операції в лікарні Джона Гопкінса в Балтиморі (пов’язана з Фондом Білла і Мелінди Гейтс і Всесвітнім Економічним Форумом у Давосі). МакКаррік зник на один місяць у зв’язку зі смертю нунція, і не був присутній на його похороні. У свідоцтві про смерть виданому монс. Жану-Франсуа Лантому, відповідальному за справи нунціатури, не було вказано причини смерті нунція, і ніколи не проводився розтин монс. Самбі.
7. Що Ви думаєте про звинувачення Вас у неприйнятті Другого Ватиканського Собору?
Звинувачення у «відкиданні Другого Ватиканського Собору» не має нічого спільного зі схизмою, оскільки в будь-якому разі це стосується питань вчення Церкви, а не канонічної дисципліни. Звинувачення є банальне: існують кардинали та єпископи, які заперечують урочисто дефіновані істини віри, а Бергольйо навіть пальцем не поворухне, а швидше їм аплодує.
Я хотів би звернути увагу на основний і дуже важливий елемент. Ми повинні розуміти, що «майстерний удар сатани» - заклятого ворога Церкви, полягав у привласненні авторитету та зловживанні влади пов’язаної з цим, щоб його згубна дія мала всі ознаки законності, принаймні формальної. Другий Ватиканський Собор мав стати правовим інструментом, за допомогою якого можна було б закласти вибухівку в сам фундамент Церкви, щоб згодом її підірвати. Він мав виглядати як справжній Собор; мав створити ідею, що він має такий же авторитет як Нікейський чи Тридентський Собори, але водночас він не міг дефінувати як правди віри єресі, які Учительський уряд Церкви уже засудив. Тож ті помилки проникли з двозначністю, з свідомо неточними формулюваннями, які в потрібний момент мали послужити як основа, на якій здійсниться революція. Ми продовжуємо говорити про Собор, але маємо мати чесність визнати, що для «соборової церкви», народженої з Другим Ватиканським собором, існує лише один «собор», який перевершує авторитетом і важливістю всі 20-ть Вселенських соборів Католицької Церкви. .
Цим собором є представлена аномалія, оскільки він був використаний з підривною метою, під формальним виглядом урочистого акту Церкви та з авторитетом (як і владою) Папи та Отців Собору. Мета Другого Ватиканського собору полягала в тому, щоб створити доктринальні передумови, не обов’язково чіткі і, насправді, часто приховані в неоднозначних формулюваннях: для здійснення революції в середині Церкви, її протестантизації та секуляризації, щоб змогти переправити її до синкретичного єднання всіх релігій. І це є проект масонства: Релігія екуменічного та інклюзивного людства.
Другий Ватиканський Собор поширився Церквою як рак. Він зв’язав зобов’язаннями все церковне тіло – у кожному порядку та ступені, в її інституціях та структурах – до руйнування її божественного заснування. Новий Катехизм, новий Кодекс Канонічного Права, нова Меса, нові Таїнства, навчання в семінаріях і університетах, проповідування в парафіях, діяльність католицьких об’єднань, релігійне життя в монастирях: все було порушено і перероблено відповідно до соборної парадигми. Результати стали видимі для всіх.
З цієї самої причини, подібно як влада Папи не може бути використана для знищення Папства, так і учительська влада Собору не може бути навмисно використана для знищення Церкви. Вона ipso facto втрачає власну владу, від моменту, коли перекручує основний принцип, тобто свою кінцеву мету. Тому моє відкидання Собору мотивується тим фактом, що цей Собор суперечить непомильному вченню Церкви та всім попереднім 20-ти Вселенським Соборам.
8. Кажуть, що Ви хочете створити паралельну Церкву, приблизно так, як зробив це монс. Лефевр. Які у Вас плани на майбутнє?
Монс. Лефевр ніколи не хотів створити паралельну церкву, а радше він завжди свідчив про свою вірність єдиній Христовій Церкві та Папству. Архиєпископ Лефевр продовжував робити те, що він робив як єпископ до Собору: це «соборова церква» змінила доктрину, мораль, літургію і дисципліну. Він продовжував висвячувати священиків, давати їм традиційне навчання, забезпечував служіння апостольської Меси.
Сьогодні, 50 років по тому, підривний план викритий Лефевром, є ще більш очевидним, і відповіді, які були дійсними тоді, сьогодні вимагають нового підходу. Незважаючи на те, що було зрозуміло, що Папи, такі як Павло VI чи Іван Павло II, були модерністами, однак, було немислено гіпотезувати про їхнє явне бажання знищити Церкву. Сьогодні Бергольйо розвіяв усі сумніви і показав себе як inimicus Ecclesiæ [ворог Церкви], який сповнений твердою рішучістю виконати доручене йому завдання і, яке він сам поставив перед собою.
Я переконаний, що моя діяльність, а також кожного душпастиря, який дбає про повірені йому душі, сьогодні мусить бути ширшою і спрямованою не лише на молоді покликання, але й на «відновлення» багатьох добрих священиків і богопосвячених осіб, включаючи, звісно, мирян, які розуміють дуже тяжку кризу заподіяну Собором. У воєнний час, так би мовити, треба гуртуватися і залучати всіх, хто спосібний боротися, навіть якщо він не навчався у військовій академії. Усі ці душі, які люблять Господа, можуть бути з любов’ю супроводжені знову прийняти католицьку віру в її повноті та свідомо відкинути соборну революцію та її згубні наслідки.
Заснування паралельної Церкви – це мрія всіх єресіархів: правдивий католик, тим більше, якщо він єпископ, залишається в єдиній Церкві і продовжує їй служити, навіть якщо він єдиний це робить. Я намагаюся робити і проповідувати те, що Церква завжди робила і навчала, бо це є те, що я урочисто присягав і, що Господь мені наказує. З іншого боку, сьогодні жоден чесний католик уже не може заперечувати, що ієрархія повністю продалася сильним світу, і що її зрада є згіршенням навіть для невіруючих.
9. Якою може бути відповідь на це порушення?
Ми переживаємо період дуже тяжкої кризи в Церкві та суспільстві. Влада всіх інституцій сьогодні є вираженням глобалістичної еліти і підпорядковується наднаціональній владі. Ми є свідками глибокого і майже незаповненого розколу: між тими, хто керує (як в державі, так і в Церкві) та громадянами чи вірними. Скажімо, що зазнала краху, з одного боку соціальна угода, яка лежить в основі визнання влади держави, а з іншого — зв’язок послуху Христу з боку тих, хто виконує владу в Церкві. На практиці, правителі держави повстали проти Христа Царя, а представники католицької ієрархії повстали проти Христа Архиєрея: їхня влада узурпована. Необхідно знову оздоровити цю рану, відновлюючи Христу Його всесвітнє панування.
10. Чи за ці роки напруження Папа Франциск коли-небудь намагався зателефонувати Вам, або чи надсилав Вам листи чи повідомлення через третю сторону?
Я ніколи не отримував будь-яких приватних повідомлень від Бергольйо (ані від будь-кого з представників влади Ватикану). Прилюдно аргентинський єзуїт не соромився мене ображати й очорнювати. В інтерв’ю з Валентиною Алазракі для мексиканської телекомпанії Televisa (тут), Бергольйо публічно обманював, заперечуючи розмову, яку мав зі мною 23 червня 2013 року. Він навіть нав’язливо заявив, що не знає нічого про МакКерріка:
«Я нічого не знав про МакКерріка, дійсно, нічого. Я казав це кілька разів, я нічого не знав, я не мав про цю справу жодного уявлення. І коли [Вігано] каже, що він говорив зі мною того дня, що він приходив... і я не пам’ятаю, чи говорив він зі мною про це, правда це чи ні. Я поняття не маю! Ви розумієте, що я нічого не знав про МакКерріка, інакше я б не мовчав».
Не можу не згадати про вдавання Бергольйо до очорнення, у поведінці, яка викриває підлість його уші, яка готова дискредитувати чесність співрозмовника, а не спростовувати його звинувачення.
Це сталося після публікації моїх свідчень, коли Бергольйо повертався з поїздки до Ірландії, де сказав присутнім журналістам:
«Уважно прочитайте повідомлення [Вігано] і зробіть власний висновок. Я не скажу про це ні слова. Я вважаю, що повідомлення говорить само за себе, і ви маєте достатньо журналістських здібностей, щоб зробити висновки. Це акт довіри: коли пройде час і ви зробите свої підсумки, можливо, я теж висловлюся. Але я хотів би, щоб ваша професійна зрілість зробила цю роботу: це вам дійсно піде на користь. Це добре».
Через рік, відповідаючи мексиканському ватиканському кореспонденту Алазракі, він повернувся до теми:
«Цей випадок з Вігано, я не читав весь його лист, я його трохи бачив... і я вже знаю, що це таке, і я прийняв рішення: я вірю в чесність журналістів. Я сказав: «Дивіться, тут маєте все, вивчайте і робіть висновки». І це ви зробили, тому що роботу зробили ви, і в цьому випадку це було фантастично. Я був дуже обережним, щоб не говорити речі, які там були, але потім, через три-чотири місяці, про них сказав суддя з Мілану, коли виніс йому судове рішення. […] Я мовчав, бо мені довелося б облити брудом. Хай його викриють журналісти. І ви відкрили це, ви знайшли весь цей світ. Це було мовчання, основане на довірі до вас - журналістів. Не тільки це, але я також сказав вам: «Ось, вивчіть це, і все». І результат був хороший, кращий, ніж якби я почав пояснювати, захищатися. Ви можете судити наявні докази».
Бергольйо намагався видати мене за нечесного і злодія, посилаючись на мої болючі та особисті сімейні події, до яких був залучений мій брат-священик (який переніс інсульт і піддався маніпуляціям недобросовісних юристів), проти якого я не хотів лютувати заперечуючи несправедливе судове рішення, воліючи слідувати євангельській заповіді (Мт. 5,40). Звинувачення проти мене були цілковито заперечені всіма моїми братами та наявністю фактів (тут).
Як це є типовим для природи тиранів, Бергольйо живить до мене невблаганну ненависть не лише за те, що я розкрив про нього, але й передусім за те, що я ще можу розкрити. Екскомунікою він хотів якимось чином засудити мене на смерть, але правда не може бути вбита.
Зрозуміло, що Бергольйо не хоче розв’язувати кризу, якої він є автором: він хоче зробити її незворотною, оскільки його метою є створити розділення: divide et impera [розділяй і пануй].
11. Ви звинувачували Папу Франциска в тому, що він ігнорував чутки відносно гомосексуалізму і зловживання неповнолітніх кардиналом МакКарріком, який пізніше був засуджений за педофілію, зведений до стану мирянина і виключений з колегії кардиналів. Ватикан вжив заходів лише в 2017 році після того, як обвинувачення були визнані достовірними. Чому цього не було зроблено раніше? Які там були конкретні докази?
Як делегат Папського представництва я сам займався справою МакКарріка і відтоді просив позбавити його кардинальської гідності. Мої прямі керівники несуть відповідальність за те, що вони не врахували моєї думки, основаної на незаперечних свідченнях. Очевидно, що справи МакКарріка були вигідні для когось з Держсекретаріату, починаючи з величезних сум, зібраних через Папський фонд, який кардинал заснував у Сполучених Штатах. Я добре пам’ятаю коментар, який тодішній монс. Сандрі, з яким я розділяв той же уряд протягом 11 років як секретар Заступника: «Але цей МакКаррік є завжди тут!» Потім він став Заступником і саме монс. Сандрі я передав свою Записку про МакКарріка, але його амбіції та перспективи кар’єрного зростання змусили його мовчати та приховувати скандали. Хоч, він і неодноразово висловлював мені свою негативну думку про Бергольйо: «Цей чоловік - божевільний!», – це не завадило йому стати його спільником.
Бергольйо завдячує своїм «обранням» МакКарріку. Про це заявив сам МакКаррік під час конференції в Університеті Вілланова, де 11 жовтня 2013 року він підтвердив, що посприяв обранню Хорхе Маріо Бергольйо під час Генеральних конгрегацій перед Конклавом, які проводилися кілька місяців наперед, і що він говорив про це з «a very influential Italian gentelman» [«дуже впливовим італійським джентльменом»] (тут), який зізнався йому, як протягом п’яти років новий Папа мав би «реформувати», — тобто здійснити революцію в Церкві.
МакКеррік також мав міцні зв’язки з представниками Демократичної партії та часто контактував із Білим Домом під час правління Обами-Байдена, а також із попередніми президентами.
МакКеррік брав участь, наприклад, від імені американського уряду в переговорах з іранськими Ayatollah щодо розробки ядерної зброї.
Але цього недостатньо: МакКеррік тісно співпрацював із тодішнім керівником апарату Білого Дому Денісом Макдоно в управлінні Alliance for Prosperyty, який тісно підтримував президент Обама і, який лише у 2014 році – під виглядом гуманітарної допомоги – сприяв торгівлі 65 000-и дітей без супроводу, перевезених до Сполучених Штатів через мексиканський кордон, як про це повідомив стенографіст Білого Дому Майк Маккормік.
Нарешті, Бергольйо також використав МакКерріка для секретної китайсько-ватиканської угоди, яку рішуче підтримували як єзуїти, так і демократична еліта.
Сенсаційний вчинок Бергольйо з позбавлення кардинальської гідності та звільнення з духовного стану МакКерріка послужив для того, щоб врятувати свою «репутацію». Але ці санкції не були вирішені після справедливого судового процесу: свідкам не дали можливості назвати співучасників, а суддя не міг призначити будь-яку компенсацію жертвам насилля, оскільки Бергольйо привласнив собі право визначати справу res judicata [справу вирішено] - не оприлюднювати офіційний декрет, який також є публічним актом. Адміністративні міри, прийняті Бергольйо, мали приховати мережу співучасті, до якої він сам був причетний, як це справді і було.
Причина, чому Ватикан вжив заходів лише в лютому 2019 року (тобто через шість місяців після публікації моїх Спогадів), полягає в тому, що скандал більше не можна було врегулювати, хоча про злочини МакКарріка було відомо вже десятки років. Парадокс стався з публікацією 10 листопада 2020 року об’ємного Звіту про МакКарріка, складеного адвокатом Джеффрі Леною, який коштував Святому Престолу мільйони, де помилково приписували мені відповідальність за неспроможність негайно розпочати канонічне провадження проти МакКарріка (тут).
12. Як єпископ і пастир душ, хочете залишити повідомлення нашим читачам?
Святе Письмо попереджає нас про царство антихриста, яке встановиться в останні часи по всьому світу, і про роль лжепророка в маніпуляції масами. Важко не побачити підготовку до всього цього в глобалістській ідеології, яка втілює синархічний проект масонства, і повну підпорядкованість їй верхівки берголіанської церкви. І тут мова йде не про незрозумілі питання, а про самі основи католицької віри: унікальність Церкви, як знаряддя спасіння, її місія навернення людських душ до Бога, необхідність відновлення соціального царювання Христа, як єдиного захисту проти всякої тиранії, світської та духовної.
Перед другим пришестям нашого Господа Церква, яка є Його містичним тілом, мусить пройти через свої страждання жорстокого переслідування. Святе Письмо чітко говорить нам про це, зокрема книга Об’явлення святого Івана. Це повинно змусити нас зрозуміти важливість свідчення про Христа та викрити лжепророків, які намагаються переконати нас примиритися зі світом.
13 серпня 2024 року
Джерело: Exsurge Domine
