Помираючий на хресті Ісус передав свою Матір улюбленому учневі, словами: "Ось мати твоя", а до Марії він мовив: "Жінко, ось син твій" (Ів. 19,26). Сином і дочкою Діви Марії є кожен, хто прийняв Ісуса. Марія є Матір'ю не тільки Ісуса, але і Матір'ю Христової Церкви.
Почитання Матері Ісуса сягає апостольських часів. Воно особливо розвинулося в традиції Східної Церкви. Перші Східні Отці були першими почитателями Божої Матері. А у Західній Церкві вже в 2-3 столітті св. Юстин (+165), св. Іриней Ліонський (+202), Тертуліян (+210) називають Марію "другою Євою". "Як Єва внаслідок непослуху зробила нещасливим людський рід, так Марія ощасливила його своєю покорою", - говорить святий Іриней Ліонський.
Церковний письменник Оріген (+254) перший дав їй титул "Богородиця". Св. Єфрем Сирін (+373) був першим поетом Божої Матері. Він склав на її честь біля 50-ти гімнів. Св. Епіфаній Кіпрський (+403) називає її "Вседівою". Він залишив свої повчання про небовзяття Божої Матері з тілом і душею.
Почитання Пресвятої Богородиці у Церкві є нерозривно пов'язане з почитанням і поклонінням Ісусу Христу. Як нема Марії без Христа, так нема Христа без Марії. Де є Ісус, там є Марія і де є Марія, там є Ісус. Всі марійські єресі, які виникали на протязі історії християнства, завжди були також христологічними єресями (наприклад, єресь патріарха Несторія).
Східна і Західна Церкви сповідують Марію, Матір Господа Ісуса -Богородицею і Приснодівою. Її почитання є виражене в іконах, св. Літургії, церковних гімнах, літургічних святах (Різдво Пресвятої Богородиці, Введення у храм, Благовіщення, Стрітення та Успіння). В східній традиції християни моляться до Матері Ісуса: "Пресвята Богородице, спаси нас".
Існують чотири марійські догми. Ці правди віри глибоко закорінені у Святому Письмі і Традиції Церкви.
1. Матір Ісуса є Богородицею (гр. «Θεοτόκος»). Цю правду віри було сформульовано на Третьому Вселенському соборі у Ефезі (431).
2. Матір Ісуса є Приснодівою [Завжди Дівою]. Вона була і залишилась Дівою - до народження, під час народження і після народження Божого Сина. Народження Божого Сина сталося надприродним чином, тому воно не порушило її Дівицтва. У Марії Материнство і Дівицтво є поєднані.
3. Догма про Непорочне Зачаття Діви Марії (1854). Тою правдою віри католики визнаю, що Марія через майбутні заслуги Ісуса Христа була наперед захоронена від первородного гріха у момент свого зачаття.
4. Догма про Внебовзяття (Успіння) Матері Божої з тілом і душею до неба (1950).
Існує 5-та офіційно не проголошена догма, яка визнає, що Богородиця є Спів-відкупителька і Посередниця усіх Божих ласк. Про ці правди проповідували і писали багато святих, єпископів і Пап. Це виражає голос sensus fidei (відчуття віри) цілої Католицької Церкви. Вже більше століття надходять прохання єпископів і кардиналів до Пап проголосити цю п'яту догму.
Сьомий Вселенський Собор (787) засудив іконоборство і тим самим проголосив почитання ікон доброю та богоугодною справою. І саме завдяки цьому, особливо на християнському Сході, поширилося почитання чудотворних ікон Божої Матері,
Матір Божа була пророчим голосом до покаяння для цілої Церкви через свої об'явлення в Ля Салет (1846), Люрді (1858) і Фатімі (1917). Вона готує Божих дітей - "мале стадо" вірних, які повністю посвятилися їй, до другого приходу Ісуса Христа. Також вона розчавить голову змія, який воює проти її духовних дітей (пор.Бут. 3,15; Одкр. 12, 17).
Багато святих були відданими синами і доньками Пречистої Діви Марії. Завдяки її материнській опіці вони мали силу перемагати гріх і диявола, спасати людські душі, бути вірними Ісусу та Його Євангелії, ходили в Духу Святому та служили Богові і людям.
