Віра і надія – це чесноти тимчасові, бо вони тільки в земному житті необхідні нам, щоб наближатися до Бога. Чеснота любові, однак, є вічна, а тому усе в Божому Царстві засноване на ній. Любов є найбільшою чеснотою, вона уподібнює нас до Бога.
1. Три види любові
В християнській термінології розрізняють три види любові:
· духовна – агапе – чиста, безкорислива любов;
· душевна – філія – любов до родини і народу;
· тілесна – ерос - чуттєва любов.
Чиста любов агапе є закорінена в Бозі. Відносно ближнього вона проявляється безкорисливою жертовністю. Такою любов’ю нас полюбив Сам Бог.
Зовнішнім джерелом любові є Сам Бог, а внутрішнім - добре серце, і наша добра воля. Із серця бо походять добрі або злі наміри людини.
2. Про дві головні заповіді любові
«Одного разу до Ісуса підійшов законовчитель і спитав Його: «Учителю, яка найбільша заповідь у законі? А Ісус відповів: «Люби Господа Бога твого всім серцем, всією душею, всією силою і всією думкою твоєю», - це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: «Люби ближнього твого, як себе самого». На цих двох заповідях заснований весь закон і пророки» (Мт. 22,35-40).
Читати інші публікації...
Дві заповіді любові є основою усіх 10 Божих заповідей. Чеснота любові є основою нашого відношення до Бога, а також мірилом християнської святості. Ап. Іван пише про це: «Бог є любов. Хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі і Бог перебуває в ньому» (1 Ів. 4,16).
Хто дотримується цих двох заповідей любові, той дотримується усіх 10 Божих Заповідей. Ці заповіді любові є взаємно пов’язані – правдива любов до ближнього випливає з любові до Бога, а любов до Бога виражена любов’ю до ближнього. Здатність любити Бога і ближнього ми отримуємо в святих Тайнах Хрещення та Сповіді.
3. Любов до Бога
Любити Бога – це справа волі: «Хочу любити Тебе, Ісусе!»; це вийти із свого егоїзму і повністю віддатися Йому та бути Божим інструментом.
Що означає любити Бога і ближнього? Це означає вийти зі свого егоїзму, зректися своєї волі, бути правдивим, шукати правдиве добра та справедливість.
а). Чому ми маємо любити Бога?
Святий апостол Іван пише: «Ми любимо Бога, бо Він перший полюбив нас» (1 Ів. 4,19). Бог є наш Творець і найбільше Добро, тому Він гідний найбільшої любові. Бог полюбив нас безмежною любов’ю ще до того ніж ми Його пізнали та обдаровує нас багатьма ласками: дав нам життя, здоров’я, батьків, щодня дає нам поживу, тепло, роботу, опікується нами, охороняє нас від усякого зла.
Божа любов виявилася до нас у тому, що Він послав у грішний світ Свого улюбленого Сина, щоб визволити нас з рабства гріха і диявола. «Бог так полюбив світ (нас), що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але жив життям вічним» (Ів. 3,16).
Божа любов є вічна і незмінна, тобто Він любить нас не тільки тоді, коли ми добрі, але навіть тоді, коли ми згрішимо. Тоді Бог чекає нашого навернення. Навіть найбільший грішник, поки живе на землі, має можливість покаятися і як блудний син повернутися в обійми люблячого Отця.
Бог любить нас правдивою любов’ю (агапе) і хоче нашого спасіння і вічного щастя у небі, а тому перестерігає нас перед гріхом, який приносить страждання і смерть.
Отож, причиною любові до Бога є Сам Бог. Своєю красою, святістю і досконалістю Він притягує до Себе людські серця.
б). Як ми можемо любити Бога?
· Зберігати Божі заповіді
· Берегти слово Боже
· Перебувати з Ним на молитві
· Приймати і чинити Божу волю
· Уникати гріха
· За все Богу дякувати
· Працювати на Божу славу
· З любові до Бога приносити малі жертви і самозречення
· Любити ближнього
· Мученицька смерть – найбільший прояв любові до Бога
в). Які плоди отримує християнин за свою любов до Бога?
· Він стає храмом Святого Духа
· Отримує просвітлення розуму і переміну серця
· Любов до Бога додає йому відвагу і силу у терпіннях та у боротьбі за правду і Боже Царство
· Радість серця і відчуття щастя, яке світ дати не може
· У вічності християнин отримає вічне життя з Богом
· Він може правдиво любити ближніх
г). Любов до Бога і добрі вчинки
Від глибини нашої любові до Бога залежить вартість наших добрих вчинків:
· Бог не зважає на величину справи, яку ми робимо для Нього, але на силу любові; любов – це неначе «вага людини», - каже св. Августин;
· «Любов – це приправа для добрих справ» (св. Бонавентура);
· «Всі справи зроблені без любові до Бога, не мають вартості» (св. Франциск Сальський);
· Хто більше любить Бога, той буде більше прославлений у небі.
д). Любов до світу є ворожа Богові
Божу любов ми втрачаємо через важкий гріх і любов до світу. Ап. Іван пише: «Не любіть світу, ні того, що є у світі. Коли хтось любить світ, в тому немає любові Отця; бо все, що у світі, - пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, - не від Отця, а від світу» (1 Ів. 15-16). Чим характерна любов до світу?
· Прив’язаність до грошей, розкоші, світської музики, моди, Інтернету, авто, кар’єризм, суспільна думка, тощо;
· Втрата внутрішнього спокою, душевна пустота;
· Страх за майбутнє, зі смерті;
· Любов до світу осліплює душу і віддаляє її щораз дальше від Бога. Таким чином християнин стає духовно мертвим;
· Ця любов породжує байдужість, літеплість і втрату християнської віри;
· Любов до світу і його спокуси заманюють людину на дорогу гріха.
4. Любові до ближнього
Любов до ближнього випливає з любові до Бога. Любов до Бога дає нам силу і вчить нас правдиво любити ближнього. Ці дві заповіді є тісно між собою з’єднані. Ісус, на питання: Хто є моїм ближнім, наводить приклад про доброго самарянина (Лк. 10,30-37). Нашими ближніми є найперше наші рідні, наші брати і сестри у Христі, а потім всі інші.
а). Чому ми повинні любити ближнього?
Сам Ісус наказує нам любити ближніх: «Нову заповідь даю вам: щоб ви любили один одного! Як Я полюбив вас, так любіть і ви один одного! З того усі пізнають, що Мої ви учні, коли любов будете мати між собою» (Ів. 13,34-35). А у притчі про останній суд каже: «Що ви зробили одному з братів моїх найменших, те ви Мені зробили… Бо Я голодував і ви дали Мені їсти; мав спрагу і Мене напоїли; чужинцем був і Мене прийняли; нагий і Мене одягли; хворий і навідались до Мене; у тюрмі був і ви прийшли до Мене» (Мт. 25,35-40).
б). Як можемо виявляти любов до ближнього?
Ми можемо допомагати їм, ділитися тим, що маємо, бути чуйними до їхніх потреб, молитися за них, остерігати від гріха, прощати… Ісус дає нам золоте правило - як маємо ставитися до ближнього: «Що хочеш, щоб тобі робили, роби це і ти своїм ближнім. А що не хочеш, щоб тобі робили, не роби того і ти своїм ближнім».
Добрі діла до ближнього виражені Церквою у ділах милосердя для душі і тіла.
Сім діл милосердя для душі
1. Грішника навернути
2. Невіжу навчити
3. Тому, хто в сумнівах, дати добру пораду
4. Сумного потішити
5. Кривду терпеливо зносити
6. Образу з серця прощати
7. За живих і померлих молитися
Сім діл милосердя для тіла
1. Голодного нагодувати
2. Спраглого напоїти
3. Нагого зодягнути
4. Подорожнього в дім прийняти
5. Недужому послужити
6. Ув’язненого відвідати
7. Померлого похоронити
в). В чому полягає правдива любов до ближнього?
Бажати для себе і для ближнього найбільшого добра – спасіння і вічного життя. Тому тисячі місіонерів йшли у далекі країни проповідувати поганам Євангеліє і з любові до цих душ жертвували навіть своїм життям.
Увага! Любити ближнього не можемо так, що будемо зраджувати Бога і мовчати на гріх. Якщо ближній грішить, треба його перестерігати. Грішника треба любити, але гріх ненавидіти і засуджувати.
Любов до ближнього – це справа доброї людської волі – доброзичливість. Вона виражається тоді, коли ми спроможні радіти успіхами ближнього і сумуємо з приводу їх невдач чи біди. Правдива любов до ближнього починається з правдивої любові до себе.
5. Про дружбу
Дружба - це чеснота, яка спонукає двох або більше осіб задля надприродних мотивів бути злученими разом і бажати спільного поступу у всіх добрих речах.
Коли дружба не є чеснотою?
· Коли базується на почуттях.
· Коли використовується виключно для земних користей.
· Будь-яка приязнь, що базується на виключно пристрасних почуттях є грішною. Дуже часто буває, що приязнь починається з суто духовних речей, а закінчується сентиментальною і фальшивою дружбою. Така приязнь припиняє духовний поступ і легко веде до тяжкого гріха.
Дружба може бути заснована на правдивих і фальшивих засадах. Як це розпізнати? Знайомих людина може мати багато, а друзів по душі – мало (1-3). Вірний друг – це ціна золота! Оцінюй друга не по словах, а по ділах. Обов’язки щодо дружби не повинні суперечити нашим обов’язкам щодо Бога.
а) Фальшива дружба
· Хто є ворогом Бога, не може бути справжнім другом християнина (сектант, сатаніст, безбожник, масон, поганин, п’яниця, наркоман, злочинець…).
· Фальшивою є та дружба, яка заснована на грішних засадах: заради алкоголю, наркотиків, азартних ігор, скоєння злочинів, …
· Дружба, яка відводить від Бога, Церкви і сім’ї.
· Фальшиві друзі залишають у нещасті.
б) Правдива дружба
Правдивий друг:
· Бажає нам добра дочасного і вічного.
· Заохочує до речей добрих і святих.
· Розрадить і вкаже нам на наші помилки.
· Не відводить нас від Бога.
· Радіє та сумує з нами.
· Робить наше життя і дружбу щасливою, наповнену правдивим змістом.
· Вірний, особливо в небезпеці та в біді.
6. Любов до ворогів
· Любити ворогів наказує сам Ісус: «Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі…» (Мт. 5,44).
· Любити означає не чинити помсти.
· Напоминати їх у гріху, закликаючи до покаяння.
· Молитися за них.
· Прощати ворогам – це діло милосердя.
· Безнаказаність за скоєння свідомого зла є шкідлива, вона руйнує суспільну мораль. Тому християнин може і повинен подавати до суду чи звертатися до правоохоронних органів, коли проти нього зроблені злочини.
7. Місія – навернення невіруючих
Любов до ближнього включає проповідування Христа усьому світу. Кожне навернення – це чудо Божої ласки та плід молитов.
· Не можна навертати силою (виняток - Хрещення малої дитини у небезпеці смерті).
· Потрібно проводити особисту євангелізацію (розповідати про Ісуса, про християнську віру, …).
· Давати добрий приклад християнського життя.
· Місія молитви і приношення духовних жертв. Тут місіонерами можуть бути навіть люди старенькі і діти.
· Мученицька смерть, що є найбільшим проявом любові до Бога і героїзмом віри. Вона приносить Боже благословення, навернення, а сила темряви мусить відступити з людських душ.
· В останні часи випробування Церкви (масове відступництво, чіпізація людства) треба бути готовим до того, щоб не зрадити Христа, а заради Нього терпіти утиски та віддати навіть життя.
8. Любов до свого народу у світлі християнської віри
· Ця любов є вродженою і передається батьками чи рідними у родинному вихованні.
· Ця любов також виявляється тоді, коли ми любимо свій народ більше ніж інші нації.
· Християнин любить свій народ, коли він молиться за нього, захищає його моральні і християнські цінності.
· Ще одним проявом цієї любові є захист своєї Батьківщину.
Гріхи проти любові до свого народу
· Ненависть до свого народу, байдужість до нього, відречення від нього, зрада і руйнування свого народу.
· Гріхом є ставити свою націю і народ вище інших (Це фашизм!).
· Гріхом є також ставити свою націю понад усе (понад Бога, Церкву, родину…). Це є шовінізм, ідеологія націоналізму. Тобто, людина з нації робить собі культ.
9. Гріхи проти любові
1. Егоїзм
2. Байдужість
3. Нелюбов до Бога
4. Непрощення, ненависть, бажання помсти
5. Убивство людини чи зашкодити її здоров’ю
6. Обман, очорнення
7. Заздрість, сум з добра ближнього
8. Не повернення боргів або речей
9. Неповага, приниження, відраза
10. Крадіжки
